Пошуковці рятують від знищення українські могили в Чехії

Команда проекту "Незнаному воякови" за результатами експедиції, що відбулась наприкінці минулого року, продовжує укладати інвентарну таблицю українських поховань у Чехії.

Про це повідомляє "Гал-Інфо" з посиланням на ГО "Українська галицька асамблея".

Команда проекту "Незнаному воякови". Фото: Українська галицька асамблея 

Наразі триває робота над ідентифікацією могил української дільниці Ольшанського кладовища. Пошуковці уже опрацювали інформацію з 58 українських могил цього найбільшого цвинтаря Праги, де налічується понад 2 млн поховань.

З попередніми результатами експедиції можна буде ознайомитися в таблиці, яка містить перелік похованих, їх біограми і що найважливіше – світлини актуального стану могил. Учасники проекту закликають усіх небайдужих допомогти із доповненням та верифікацією даних, вміщених до цього інвентаря.

Координатор проекту Іван Щурко зазначає: "Коли ми робили первинну інвентаризацію, то одна із характеристик, яку ми для себе визначали, наскільки пам’ятник перебуває під загрозою руйнації. І більшість з оглянутих нами могил — закинуті.

В умовах чеського законодавства є велика небезпека, що вони можуть бути зруйновані під нові поховання. І це може бути непоправною втратою. Ці побоювання були предметом розмови з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Чеській Республіці Євгеном Перебийносом.

Під час візиту ми говорили і про інвентаризацію поховань, і про звернення до чеського уряду та низки державних установ. І так виглядає, що посольство допоможе нам реалізувати цю ініціативу в Чехії".

 Одна з могил на Ольшанському кладовищі у Празі. Фото: Українська галицька асамблея

Віталій Ляска додає, що "наступним кроком має стати створення інтерактивної мапи могил, монументів, цвинтарів за межами України. Якщо все вдасться, то не будемо обмежуватися лише Чехією, оскільки є велика кількість поховань у Польщі та в інших країнах.

Ситуація із надгробками наших вояків у Західній Європі, нібито трохи краща, але без польових досліджень й такі висновки робити поспішно. І відповідно подальша перспектива — об’єднати зусилля з небайдужими ініціативами задля впорядкування цвинтарів та створення інтерактивних мап із їхньою локалізацією у всіх країнах світу".

ГО "Західно-Український центр історичних досліджень" нагадує, що триває постійний збір пожертв на реалізацію проектів їхньої ініціативи.

Для пожертв у гривнях ЄДРПОУ 36873785 р/р 2600901962186

Для пожертв у євро Intermediary: KBC BANK NV, Brussels, Belgium

SWIFT: KREDBEBB

Beneficiary`s bank JSC "KREDOBANK" Lviv, Ukraine SWIFT: WUCBUA2X

Beneficiary: Acc 2600901962186 name HO ZUCID

Призначення платежу: "Благодійна пожертва на статутну діяльність організації"

Іван Щурко - 0964447353

Тарас Чолій – 0673416393

Нагадуємо, що нещодавно волонтери відшукали могилу сотника Армії УНР і діяча ОУН у Люксембурзі.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.