Майя тримали тварин у неволі заради проведення ритуалів. ФОТО

Археологи знайшли докази того, що люди в Центральній Америці тримали тварин у неволі та торгували ними понад 2300 років тому. Це на кілька століть раніше, ніж вважалося.

Про це пише "Science Ukraine".

 Найдавніша з відомих обсерваторій майя знаходиться у Сейбалі. Фото: Authenticmaya~commonswiki

Саме такі результати було отримано під час розкопок стародавнього міста майя – Сейбаль, що знаходиться на теренах сучасної Гватемали. Це місто відоме як важливий культурний та один з найбільших церемоніальних центрів майя. Під час його розкопок були знайдені рештки двох собак віком від 400 до 300 р. до Р.Х.

Походження собак

Ешлі Шарп зі Смітсонівського тропічного дослідницького інституту в Бальбоа, Панама, та її колеги провели аналіз ізотопів стронцію, оксигену, нітрогену та карбону у емалі зубів собак. Він показав, що один пес походить з Гватемальського високогір’я, яке віддалене на понад 100 кілометрів від місця знахідки.

Інший собака також не був місцевим, але потрапив до Сейбаля зі значно ближчих передгір’їв.

 Археолог Ешлі Шарп тримає рештки кісток передньої та задньої лапи собаки, знайдені у Себайлі, Гватемала. Фото: STRI

Ритуальне одомашнення та ягуар у неволі

Команда вчених також дослідила залишки великого дикого представника котячих. Найімовірніше, це був ягуар. Вчені з’ясували, що тварина харчувалась здобиччю, яка споживала багато кукурудзи. Це означає, що ягуар зростав у неволі.

 Рештки одомашнених тварин були знайдені в церемоніальному ядрі міста. Фото: Sébastian Homberger

Розташування решток тварин вказує на те, що їх тримали з церемоніальною метою. На відміну від інших регіонів світу, де інтенсивне одомашнення тварин здійснювалось заради практичного захисту поселень від інших видів тварин, в Мезоамериці торгівля ними була пов’язана з соціально-політичними та культурними аспектами людської діяльності.

Нагадуємо, що нещодавно харківському досліднику майя встановили пам’ятник у Мексиці.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.