Майя тримали тварин у неволі заради проведення ритуалів. ФОТО

Археологи знайшли докази того, що люди в Центральній Америці тримали тварин у неволі та торгували ними понад 2300 років тому. Це на кілька століть раніше, ніж вважалося.

Про це пише "Science Ukraine".

 Найдавніша з відомих обсерваторій майя знаходиться у Сейбалі. Фото: Authenticmaya~commonswiki

Саме такі результати було отримано під час розкопок стародавнього міста майя – Сейбаль, що знаходиться на теренах сучасної Гватемали. Це місто відоме як важливий культурний та один з найбільших церемоніальних центрів майя. Під час його розкопок були знайдені рештки двох собак віком від 400 до 300 р. до Р.Х.

Походження собак

Ешлі Шарп зі Смітсонівського тропічного дослідницького інституту в Бальбоа, Панама, та її колеги провели аналіз ізотопів стронцію, оксигену, нітрогену та карбону у емалі зубів собак. Він показав, що один пес походить з Гватемальського високогір’я, яке віддалене на понад 100 кілометрів від місця знахідки.

Інший собака також не був місцевим, але потрапив до Сейбаля зі значно ближчих передгір’їв.

 Археолог Ешлі Шарп тримає рештки кісток передньої та задньої лапи собаки, знайдені у Себайлі, Гватемала. Фото: STRI

Ритуальне одомашнення та ягуар у неволі

Команда вчених також дослідила залишки великого дикого представника котячих. Найімовірніше, це був ягуар. Вчені з’ясували, що тварина харчувалась здобиччю, яка споживала багато кукурудзи. Це означає, що ягуар зростав у неволі.

 Рештки одомашнених тварин були знайдені в церемоніальному ядрі міста. Фото: Sébastian Homberger

Розташування решток тварин вказує на те, що їх тримали з церемоніальною метою. На відміну від інших регіонів світу, де інтенсивне одомашнення тварин здійснювалось заради практичного захисту поселень від інших видів тварин, в Мезоамериці торгівля ними була пов’язана з соціально-політичними та культурними аспектами людської діяльності.

Нагадуємо, що нещодавно харківському досліднику майя встановили пам’ятник у Мексиці.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.