In memoriam. Помер член ОУН Михайло Бунь

3 квітня відійшов у вічність член Київського крайового братства вояків ОУН УПА Михайло Бунь – оунівець, політв'язень, громадський діяч, депутат Броварської міськради кількох скликань.

Про це повідомив громадський активіст Олег Слабоспицький у мережі Facebook.

Михайло Бунь. Фото: Роберт Покотило

Михайло Федорович Бунь народився 22 серпня 1932 року у с. Угорники на Івано-Франківщині.

Юнаком 1947 р. вступив до лав ОУН (р), був зв'язковим та інформатором націоналістичного підпілля. Також поширював у рідному селі Угорники агітаційні листівки УПА. Мав псевдо "Богун".

1 лютого 1949 р. – заарештований, а 30 квітня 1949 р. Військовий трибунал військ МВД Станіславської області засудив його за антирадянську діяльність до 25 років виправно-трудових таборів.

1955 р. – амністований. Він відсидів 6 років і 8 місяців. Покарання відбував на мідному руднику м. Джезказган (Казахстан).

Після звільнення працював слюсарем-електриком будинкоуправління, а згодом керуючим будинків у тресті "Станіславліс". У 1959-62 рр. навчався у Львівському лісотехнічному інституті, у 1965 р. закінчив Донецький політехнічний інститут.

З 1965 р. працював у "Будбанку" головним інженером відділу капітального будівництва Ясинуватського райвиконкому Донецької області, згодом начальником кошторисно-договірного відділу Донецького тресту "Сільбуд".

З 1976 р. проживав у м. Бровари Київської області. У 1978-96 рр. працював у союзному тресті "Теплицетехмонтаж". 1983-86 рр. – провідний інженер Всесоюзного об’єднання "Сільгосптехніка" (Москва).

З 1996 р. – завідуючий сектору у відділі капіталального будівництва об'єднання "Діалір" (Київ).

У роки перебудови став одним із засновників Народного Руху України за перебудову, очолює броварський міський осередок НРУ. 1992 р. – реабілітований. Вступає до лав Київського крайового братства вояків ОУН УПА.

Кілька скликань підряд стає депутатом Броварської міської ради. З 2007 р. присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бровари". Удостоєний ордена "За заслуги" ІІІ ступеня.

Прощання відбудеться 5 квітня о 13:00 за адресою: Храм Покрови Пресвятої Богородиці, м. Бровари, вул. Гагаріна 22а.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.