У Прилуках відкрили меморіальну дошку Андрію Лівицькому

5 квітня на будівлі гімназії ім. Г. Вороного № 1 було відкрито меморіальну дошку Президенту УНР в екзилі.

Про це повідомляє військово-історичний клуб "Повстанець" у мережі Facebook.

Фото: Татьяна Зоц 

Дошка встановлена за ініціативи Віктора Моренця та Прилуцького краєзнавчого музею ім. В. І. Маслова на будівлі гімназії, де з 1888 по 1892 рік навчався А. Лівицький.

Виготовлена дошка завдяки ГО "ПАРТІОТ ПРИЛУКИ" в особі Олександра Дуденка.

Довідково. Під час Української революції Андрій Лівицький займав одні з ключових посад в уряді УНР. Насамперед, в січні 1919 року він брав участь в організації та роботі Трудового конгресу, який мав визначити основні віхи розвитку держави, обіймав посади міністра внутрішніх справ, юстиції, заступника голови Ради народних міністрів УНР.

У вересні 1919 року Андрій Лівицький став міністром закордонних справ. В жовтні 1920 року – очолив уряд УНР. У 1926-1954 рр. – Президент УНР в екзилі.

Нагадуємо, що у лютому на Луганщині відкрили меморіальну дошку підполковнику Армії УНР.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.