На Прикарпатті знайшли надмогильну плиту колишнього бургомістра Станіславова. ФОТО

На Прикарпатті знайдено старовинну реліквію — надмогильну плиту з поховання колишнього бургомістра Артура Німгіна.

На незвичайну знахідку випадково натрапив Віталій Надурак, професор кафедри філософії, соціології та релігієзнавства Прикарпатського університету. Про це повідомляє видання "Вікна".

Фото: "Вікна". 

Він прогулюючись у лісовому масиві поблизу с. Рибне, біля дороги у рові, помітив дві темні плити. Прочитавши напис на польській мові, зрозумів важливість своєї знахідки.

Зараз плити знаходяться на території КП "Міська ритуальна служба", щоб в подальшому встановити їх в належному місті, а пам’яті бургомістра віддати шану, інформують у Івано-Франківській міській раді.

Фото: "Вікна".

Чому ці плити лежали на узбіччі дороги? Із матеріалів краєзнавця Івана Боднарєва дізнаємось, що помер Артур Німгін 26 листопада 1933 року та був похований на старому єврейському цвинтарі. На цьому місці згодом збудували кінотеатр "Космос". Віталій Надурак, знаючи ці факти, коментує:

"Колись плити, які знаходились на єврейському кладовищі, мешканці тогочасного Франківська використовували замість бруківки. І в когось ця плита зберігалась просто на дачі, адже недалеко від місця знахідки знаходяться дачні масиви. І зараз власник реліквії вирішив її просто позбутись".

 Артур Нігмін. Фото: "Вікна".

Постать Артура Німгіна, насправді, є дещо неоднозначною. Історикам відомо, що бургомістр-єврей Артур Німгін кілька разів зраджував Станіславів, тікаючи з міста при першій же небезпеці.

Інші ж стверджують, що він зробив багато корисного для міста. Його політичний стаж є рекордним серед станіславівських бургомістрів. Із перервами він господарював у Станіславові близько 23-х років.

Але якби там не було, ця знахідка —це історія давнього Станіславова, тому для нас, іванофранківців, є безцінною, додають у міськраді.

Нагадуємо, що у Тернополі планують провести розкопки старої гімназії.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.