Спецпроект

АНОНС: На Волині відзначать 75 років трагедії села Красний Сад

19 квітня 2018 року виповнюється 75 років від дня трагедії у селі Красний Сад на Волині, де німецька поліція, в яку входили місцеві поляки, вбила 104 мешканці та знищила село.

Від села лишилося згарище. Живими випадково зостались тільки тринадцять красносадівців, а село назавжди зникло з карти України, повідомили "Історичній правді" в Українському інституті національної пам'яті.

У понеділок, 19 квітня 1943 року близько 10-ї ранку село Красний Сад оточили військові, одягнуті в нацистську форму. Зі 116 жителів загинули 103, а сто четвертим став мешканець сусіднього села Бережанки, опинившись у час масової страти в Красному Саду. Серед знищених були діти: 20 шкільного віку, 8 дошкільнят і одне дев’ятимісячне немовля.

Список загиблих мешканців с. Красний Сад на пам'ятнику над братською могилою.

Українці Красного Саду (нині це територія Горохіського р-ну Волинської обл.) стали одними із перших жертв польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни. Вони були вбиті німцями і поляками, які перебували на службі у німців.

 

У 40-х роках ХХ ст. село Красний Сад налічувало 26 дворів, де проживало 116 українців. Поблизу Красного Саду розташовувалися польські колонії Маруся і Анджеювка. Польські осадники оселилися тут після вступу в дію закону польського сейму "Про надання землі солдатам Війська Польського" від 17 грудня 1920 року. Влада Другої Речі Посполитої прагнула закріпитися на території західної Волині та східної Галичини й збільшити частку польського населення в регіоні.

Із середини 30-х років у Красному Саду діяв осередок Організації українських націоналістів. У1940-му радянська влада арештувала провідників місцевих ланок ОУН Онуфрія Павлова та Антона Тимощука. Вони були розстріляні енкаведистами разом із іншими в’язнями 22-23 червня 1941 року в Луцькій в'язниці.

Зміна геополітичної ситуації у зв’язку з Другою світовою війною розцінювалася українцями, й зокрема Організацією українських націоналістів, як можливість відновлення власної держави. Нацистська окупація 1941-го не зменшила, а навпаки посилила напругу між українцями та поляками.

На 1943-ій рік в Горохівському повіті, до якого відносилося село Красний Сад, під керівництвом німців діяв загін допоміжної поліції (шуцманшафту) зі 150 поляків. Нацисти зумисне використовували новостворену поліцію проти українців, зокрема для нападів на українські села. Красний Сад виявилось серед перших населених пунктів, що стали жертвами таких акцій.

У 1945 році радянська влада спробувала відродити знищене село за рахунок українських переселенців з Холмщини. Зусилля виявилися марними. Переселенці переїжджали до Луцька, Нововолинська, Сокаля, Червонограда.

 Пам'ятник українцям с. Красний Сад, загиблих під час каральної акції 19 квітня 1943 р.

Місце знищеного села Красний Сад нині називають хутір Маруся. Він належить до Михлинської сільської ради. На місці масових розстрілів ‒ лише колодязь, куди німці і поляки складали тіла розстріляних. Замість будинків – поле. На єдиній вулиці Красносадівська із 9 хат живе 8 людей (зареєстровано – 7).

18 квітня 2012 року на місці поховання мешканців Красного Саду був встановлений та освячений пам’ятник із поіменним списком всіх українців, знищених у селі нацистами та поляками.

Цього року 19 квітня відбудуться вшанування невинно вбитих українців. Збір громадськості для поїздки у с. Красний Сад відбудеться о 10:00 19 квітня на Київському майдані в м. Луцьку біля приміщення Волинської обласної державної адміністрації.

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.