20 квітня 1918

Кримський похід Армії УНР увічнили меморіальною дошкою. ФОТО

100-ліття переможної операції українського війська з розмахом відзначили на Херсонщині.

Про це "Історичній правді" повідомили у Благодійному фонді "Героїка".

Меморіальна дошка на честь Запорізької дивізії Армії УНР, яка 100-років тому з боями увійшла до Криму. Фото: Артур Шерстобитов 

Урочисті заходи розпочались 22 квітня на Чонгарі, відвідати який прибула делегація українських науковців та посадовців: представники Постійного Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Міністерства молоді та спорту, Українського інституту національної пам’яті, народні депутати, журналісти і громадські активісти.

Гості завітали на КПВВ "Чонгар", а згодом їх, зі святковим концертом, присвяченим річниці звільнення Криму, зустріла громада с. Чонгар.

Того ж дня на будинку залізничної станції Новоолексіївка відбулось відкриття меморіальної дошки на честь Запорізької дивізії Армії УНР, яка 100-років тому з боями увійшла до Криму.

 Меморіальна дошка на честь Запорізької дивізії Армії УНР, яка 100-років тому з боями увійшла до Криму. Фото: Артур Шерстобитов 

Новий пам’ятний знак, виготовлений коштом благодійного фонду "Героїка", був освячений духовенством УПЦ КП. Віддати шану воякам Армії УНР зібрались представники місцевої громади, Військово-морських сил України, Меджлісу кримськотатарського народу, гості з Києва та Херсона.

Два роки тому, зусиллями фонду, на адмінмежі з тимчасово окупованим Кримом був відкритий пам’ятник "Кримчанам, загиблим у боях за єдність України", присвячений героям сучасної війни за незалежність.

 Святкова громада біля будинку залізничної станції Новоолексіївка. Фото: Артур Шерстобитов

Історична довідка. 100 років тому, впродовж березня-квітня 1918 року, Армія УНР спільно з союзними їй німецькими та австро-угорськими військами звільнила від більшовиків територію Східної та Південної України. Ці події стали важливим етапом в історії Української революції 1917 – 1921 років.

10 квітня 1918 військовий міністр УНР Олександр Жуковський таємно наказав командиру Запорізької дивізії генералу Натієву сформувати Кримську групу, яка мала випередити німецькі війська, зайняти півострів та встановити контроль над Чорноморським флотом.

У ніч з 20 на 21 квітня Кримська група зосередилася у Новоолексіївці, тим часом авангардні частини наблизилися до передових ворожих позицій на Чонгарському півострові.

Вранці 21 квітня ворожі солдати почали мінувати міст, і щоб завадити цьому запорожці відкрили по червоних артилерійський та кулеметний вогонь. Перестрілка тривала весь день.

Пізно вночі 20 запорожців, озброєних ручними кулеметами, на чолі з командиром першої сотні болбочанівського полку Петром Зілинським-Содолем на дрезині проскочили замінований міст, відкривши шлях до Криму двом бронепоїздам Семена Лощенка та Павла Шандрука.

Увечері 22 квітня запорожці увійшли до Джанкою. Так розпочалось звільнення українцями Криму.

Нагадуємо, що на початку квітня у Прилуках відкрили меморіальну дошку Андрію Лівицькому.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.