АНОНС: Дискусійна програма "Де? Кому? Нізащо!" про радянський архітектурно-монументальний спадок

У рамках Kyiv Art Week 2018 19-20 травня відкриється дискусійна програма "Де? Кому? Нізащо!", присвячена сценаріям розвитку радянського архітектурного і монументального спадку в Україні

Пошук точок перетину актуального інтересу до радянського спадку та нагальної потреби "перевинайти" його місце у сучасній державі — у фокусі дискусійної програми Kyiv Art Week.

Серія лекцій та зустрічей з міжнародними та українськими експертами пропонує поміркувати про подальші сценарії роботи з архітектурною, мистецькою та дискурсивною пам’яттю радянської України.

Куратори і архітектори з інших держав колишньої СРСР і соціалістичного блоку, де процес переосмислення відбувався раніше і за інших обставин, поділяться досвідом існуючих практик роботи з урбаністичним і культурним спадком. Історики та фотографи розкажуть, як полюбити радянський модернізм та зрозуміти його цінність.

Нарешті, автори знакових об’єктів 1960-80-х рр. — живі класики українського мистецтва та архітектури — поділяться унікальними історіями створення та подальшої долі своїх проектів.

Окрему подяку організатори висловлюють художнику Вові Воротньову за дозвіл на використання назви його роботи "Де? Кому? Нізащо!", що вперше була експонована на виставці "ДЕ НЕ ДЕ" у січні 2016 року. 


ПРОГРАМА

19 травня

13:00 - Український Модернізм – Бруталізм – Постмодернізм: як його зрозуміти і пробачити?

Лектор: Євгенія Губкіна, архітектор, дослідниця, куратор / Харків, Україна


14:30 - Працювати зі спадщиною, яка триває: досвід Національної галереї мистецтв у Вільнюсі

Лектор: Егле Юсевічуте (Eglė Juocevičiūtė ), куратор Національної галереї мистецтв Литви / Вільнюс, Литва


16:00 - #postlenin і #жовтоблакить: осмислення декомунізаційних процесів у проектах ДЕ НЕ ДЕ 

Лектор: Євгенія Моляр, мистецтвознавець, учасниця самоорганізованої ініціативи ДЕ НЕ ДЕ / Київ, Україна


17:30 - Мапа соціалістичного модернізму

Лектор: Думітру Русу, архітектор, співзнасновник Bureau for Art and Urban Research (BACU Association) / Бухарест, Румунія


19:00 - Вернісаж виставки "Про монументи республіки" фотографа Євгена Нікіфорова 

Також о 19:00 відбудеться відкериття фотопроекту Євгена Никифорова "Про монументи республіки", присвяченого процесу й наслідкам декомунізації та змінам публічного простору у містах України. Виставка триватиме до 27 травня.

20 травня

13:00 -  Свобода панорами: зображення творів, розміщенних в публічному просторі

Лектор: Анна Штефан, кандидат юридичних наук, партнер Ctrl. Law Firm та Ctrl. School / Київ, Україна


14:30 -  1950-ті VS 1970-ті. Прецеденти збереження соціалістичної архітектури у Чехії.

Лектор: Мартін Стракош (Martin Strakoš), історик мистецтва, реставратор / Острава, Чехія


16:30 - Де модернізм, а де я? 

Лектор: Олексій Биков, архітектор, співавтор книги Soviet Modernism. Brutalism. Post-modernism (осінь, 2018) / Київ, Україна

18:00 - СССР: незручний спадок

Лектор: Фредерік Шобен (Frederic Chobin), фотограф, автор книги CCCP – Cosmic Communist Constructions Photographed (Taschen) / Париж, Франція

Місце: Київський палац дітей та юнацтва (вул. І. Мазепи, 13), галерейний простір на 1-му поверсі. Вхід на події – з лівої сторони будівлі крізь скляні двері (стежте за вказівниками).

Партнери: Французький Інститут в Україні / Institut français d'Ukraine, Чеський центр / České centrum, Юридична школа Ctrl. School, Київський палац дітей та юнацтва, Національний художній музей України.

Вхід вільний.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.