АНОНС: У Києві презентують документи про те, як Польща боролась проти українських націоналістів

Двотомний збірник документів допомагає розібратись, як і коли утворився Провід ОУН на території сучасної Польщі, чому польська та радянська комуністичні спецслужби боролися проти українського підпілля, хто видав своїх колег по підпіллю, а хто не зламався і загинув за ідею незалежності. Матеріали охоплюють період з 1944 по 1950 роки.

Про це "Історичній правді" повідомили в Архіві СБУ.

 

Польські та українські історики працювали над збірником документів "Організація Українських Націоналістів в Польщі в 1944—1950 роках. Ліквідація керівних структур" 7 років.

Опубліковані матеріали дають підстави для поглиблення дискусії про польсько-український конфлікт, який тривав на території спільного проживання народів у 1944–1947 роках.

Це перша наукова розвідка такого масштабу в українській історіографії, яка розкриває тему діяльності українських націоналістів у тогочасній Польщі.

Документи, які були раніше недоступними для загалу, розповідають про керівництво ОУН так званого Закерзонського краю (на сході сучасної Польщі). Це історії життя та діяльності крайового провідника Ярослава Старуха на псевдо "Стяг", його заступника і референта пропаганди Василя Галаси —  "Зенона", командувача УПА (військова округа "Сян") Мирослава Онишкевича — "Ореста" і керівника Служби безпеки Петра Федоріва — "Дальнича".

Польський Інститут національної пам’яті, Архів СБУ та інші упорядники двотомника спробували розібратись, з якого саме часу Провід ОУН у Польщі став об’єктом уваги та дій польської Служби безпеки. Також: як радянська сторона підтримувала ці дії і чому тільки у 1947 році справа дійшла до ефективних дій проти Проводу, що завершилося загибеллю та арештом членів керівництва ОУН.

Презентоване видання є тримовним (російська, українська та польська), складається з двох томів та має 1500 сторінок.

Учасники презентації:

  • Андрій Когут — директор Архіву Служби безпеки України
  • Мажена Крук — директор Архіву IPN
  • Юрій Шаповал — головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса
  • Єжи Беднарек — заступник директора відділення історичних досліджень IPN
  • Володимир Ковальчук — провідний науковий співробітник ГДА СБУ
  • Марцін Маєвський — начальник самостійної секції архівних досліджень та видання джерел Архіву IPN

До участі також запрошені історики та архівісти, що працювали над збірником документів: Володимир В’ятрович, Іван Патриляк, Сергій Кокін, Станіслав Кульчицький, Ігор Кулик, Володимир Бірчак.

Час: 22 травня, вівторок, 14.30

Місце: Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України ім. І.Ф.Кураса, вул. Генерала Алмазова, 8 (вхід з вулиці Арсенальної)

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.