На Чернігівщині відкрили меморіальну дошку воякам Армії УНР

18 травня зусиллями ГО "Українська Ініціатива" в селі Бережівка (Ічнянський район, Чернігівська область) було відкрито меморіальну дошку на честь борців за незалежність України підполковника армії УНР Семена Скрипки та хорунжого армії УНР Івана Скрипки, які були рідними братами.

Про це повідомляє ГО "Українська Ініціатива".

Фото: ГО "Українська Ініціатива"

Голова правління організації Юрій Косенко розповів присутнім про життєвий шлях Семена Скрипки та про його творчий спадок – статті, присвячені проблемам національно-визвольної боротьби.

Заступник голови правління ГО "Українська Ініціатива" Ольга Тимчишин розповіла про життя й діяльність Івана Скрипки та ще одного вояка армії УНР – О. Корбелецького.

У заході взяли участь керівники відділів освіти та культури Ічнянської РДА С.М. Нагорна та А.М. Волошко відповідно, голова Бережівської сільської ради Олександр Кравець, голова Ічнянської районної ради, член ГО "Українська Ініціатива" Григорій Герасименко, керівник Ічнянського районного осередку організації Віктор Власко, місцеві школярі та громадськість.

Правління організації висловлює подяку органам місцевого самоврядування за сприяння у проведенні зазначеного заходу.

Фото: ГО "Українська Ініціатива"

Семен Скрипка, в одній зі своїх статей, писав: "Ворог наш – лютий, спритний і лукавий, свою розкладову працю проводить обережно, так що не кожен і зрозуміє, чия то праця.

Треба бути і нам обережним і не давати жодної віри яким би то не було чинам чи провокаціям, що прямують до нашого роз'єднання чи мають на меті обезчестити наш рух і змагання перед світом.

Пам'ятаймо, що ми українці, й що Україна кличе нас до єдності, до праці... Свою ту акцію ворог переводить за награбовані гроші. Ми грошей не маємо, зброя наша – свята ідея, глибока віра та витривала праця...

Мусимо всі як один стати до бою, щоб доказати всьому світові, що ми – нація, що всі заходи ворожі є даремні, доказати, що ми прагнемо до здійснення нашого найвищого ідеалу, а не зайняті лише справою власного шлунка...

Ворог-москаль за всяку ціну буде прагнути до поневолення нашого краю. Для нього це – питання життя і смерті".

Нагадуємо, що у Вінниці відкрили виставку "Українська революція 1917-1921 рр. на теренах Поділля".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.