АНОНС: Пам’яті Любомира Гузара. Перший публічний захід вшанування

У Києві відбудеться перший публічний музейний захід вшанування пам’яті Блаженнішого Любомира Гузара в перші роковини відходу до Вічності.

Про це повідомляє Національний музей історії України у Другій світовій війні.

 

Для цілого покоління українців Блаженніший Любомир Гузар став моральним авторитетом Нації.

"Україна не поділяється на захід або схід. Вона поділяється на тих, хто любить Україну і не любить", – один із його актуальних афоризмів.

Хоч більшість свого життя він провів за кордоном, але його любов до Батьківщини і рідного народу не згасла. Це була людина миру, від якої струміла любов до всіх, людина, яка зводила мости між часом і Вічністю, між Богом та людьми. Легко, але завжди мудро він вирішував складні питання, які відчиняли двері для великих справ.

Учасники заходу згадають важливі події на тернистому шляху життя та Божого служіння Блаженнішого, поділяться спогадами, послухають його голос.

Уперше широкому загалу будуть представлені особисті матеріали Любомира Гузара, передані Отцем і Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом Шевчуком, який візьме участь у заході-посвяті.

25 травня, п’ятниця, 16.00

Місце: Національний музей історії України у Другій світовій війні (головна експозиція), вул. Лаврська, 27.

Вхід вільний

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.