Іспанського диктатора Франко винесуть із пантеону

Влада Іспанії ухвалила указ про перепоховання диктатора Франсіско Франко. Останки каудильйо ("вождя") винесуть із пантеону в Долині полеглих і передадуть його родичам, заявила віце-прем'єр Іспанії Кармен Кальво.

24 серпня Рада Міністрів Іспанії ухвалила декрет про перепоховання останків диктатора Франсіско Франко (1892–1975), повідомляє "Гордон" з посиланням на іспанське видання El Pais.

Його родичам дають 15 днів на добровільну ексгумацію. Якщо вони відмовляться від неї, декрет буде передано на затвердження парламенту. У разі позитивного рішення парламентарів рідним каудільйо дадуть іще 10 днів на визначення нового місця поховання.

Після закінчення цього строку уряд сам вирішить, де відбудеться перепоховання, сказала віце-прем'єр Кармен Кальво. За її словами, могила Франко в Пантеоні полеглих у Мадриді символізує відсутність поваги держави до жертв його режиму.

У червні, невдовзі після призначення, прем'єр Іспанії Педро Санчес заявив, що перепоховання Франко неминуче. Родичі диктатора заперечували проти ексгумації.

Генералісимум Франсіско Франко – один із організаторів військового перевороту 1936 року, який призвів до громадянської війни між республіканцями і націоналістами. Очоливши антиреспубліканські сили після перемоги у війні, він здобув повний контроль над країною, встановивши правий авторитарний режим, відомий як Франкістська Іспанія.

У період Другої світової війни франкістська Іспанія тримала нейтралітет (за винятком відправки однієї "Блакитної дивізії" на Східний фронт). Після війни Франко надав притулок багатьом нацистським злочинцям-утікачам. З 1950-х років економічні реформи, ініційовані урядом Франко призвели до іспанського "економічного дива". Репресії проти політичних супротивників режиму Франко тривали до самої його смерті у 1975 році.

Читайте також:

Демократизація назв вулиць: закономірність чи перегони ідеологій? Ситуація в Іспанії

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.