Останки диктатора Іспанії Франсіско Франко збираються перепоховати

Останки іспанського диктатора Франсіско Франко в липні винесуть із мавзолею у Долині полеглих поблизу Мадрида і перепоховають.

Про це 28 червня повідомляє "Гордон" із посиланням видання El Pais.

Глава іспанського уряду Педро Санчес в ефірі місцевого телебачення сказав, що перепоховання Франко неминуче.

Він додав, що жодних офіційних церемоній влада не планує, але й не робитиме цього вночі, оскільки хоче, щоб все було прозоро.

Влада вже зв'язалася з родиною Франко. Місця перепоховання останків або точної дати ексгумації не повідомляють.

Франко – один з організаторів військового перевороту 1936 року, який призвів до громадянської війни між республіканцями і націоналістами. Очоливши антиреспубліканські сили після перемоги у війні, він здобув повний контроль над країною, встановивши правий авторитарний режим, відомий як Франкістська Іспанія.

У період Другої світової війни франкістська Іспанія тримала нейтралітет (за винятком відправки однієї "Блакитної дивізії" на Східний фронт). Після війни Франко надав притулок багатьом нацистським злочинцям-утікачам. З 1950-х років економічні реформи, ініційовані урядом Франко призвели до іспанського "економічного дива". Репресії проти політичних супротивників режиму Франко тривали до самої його смерті у 1975 році.

Читайте також:

Демократизація назв вулиць: закономірність чи перегони ідеологій? Ситуація в Іспанії

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.