Спецпроект

У Польщі з'явиться ще один пам’ятник "жертвам українських націоналістів". ФОТО

Дах спаленого будинку, а побіч придорожня капличка – так виглядатиме пам’ятник "жертвам українських націоналістів у роки 1939-1947" у м. Щецині.

Монумент за проектом Катажини Радецької щойно почали споруджувати на Центральному цвинтарі міста, повідомляє Польське радіо.

Пам'ятник будують рамках співробітництва Інституту національної пам'яті Польщі та Асоціації "Східні креси — спадщина і пам’ять".

 7 серпня почалися будівельні роботи. Ліворуч візуалізація майбутнього пам’ятника. Фото: PAP/Marcin Bielecki

"Нині проблема в тому, щоб ми, поляки, могли на території України гідно поховати жертв волинського злочину. Співробітникам Інституту національної пам’яті унеможливлюють проводити ексгумації в місцях, де у братських могилах спочивають ці жертви. Тому пам’ятник має також стати символічною могилою", — заявив представник Інституту нацпам’яті в Щецині Павел Скубіш.

Представник Асоціації Єжи Мужило наголсив, що поява пам'ятника особливо важлива для нащадків кресов'ян і свідків трагічних подій на Волині.

Волинська трагедія — обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

За оцінками професора Івана Патриляка, на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими (з яких близько 4 тисяч припадало на Холмщину, Грубешівщину і Підляшшя й до 20 тисяч біженцями. поляки — 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Читайте також:

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.