Дослідження ДНК вперше показало нащадка неандертальця і денисівської людини

Знайдений у російській печері фрагмент кістки, якому 50 тис. років, є першими відомими рештками дитини, яка народилася від неандертальської матері і денисівського чоловіка.

Довгу кістку, яка належала 13-літній дівчинці, знайшли у 2012 році в Денисовій печері в Алтайському краї Російської Федерації. Відповідне дослідження опублікував журнал Nature, пише CNN.

Неандертальці та денисівські люди (від назви печери Денисова, де 2008 року вперше знайшли їхні кістки), найближчі вимерлі родичі сучасної людини, належать до триби гомініні. Вони розділилися понад 390 тис. років тому. Але сепарація не означала, що вони не перетиналися взагалі.

Дослідники зуміли визначити молекулярну послідовність геному зразка Denisova 11, яка померла понад 50 тис. років тому. З’ясувалося, що вона була нащадком неандертальця і денисівця в першому поколінні з рівною часткою генів від обох.

 Краєвид на долину з вершини печери Денисова, де ведуться археологічні роботи

Уперше повністю визначити молекулярну послідовність ДНК неандертальців і денисівців удалося в 2010 році. Це й призвело до первісного відкриття, що вони схрещувалися з предками сучасних людей.

50 тис. років тому, коли сучасні люди мігрували з Африки, вони зустрілися з неандертальцями та денисівцями, і почалося змішування. Біля 40 тис. років тому люди цілком змінили неанертальців і денисівців. Перед тим неандертацьці та денисівці зустрічалися, попри те, що жили на протилежних кінцях Євразії: неандертальці на заході, а денисівці на сході.

Проте з’ясувати точно, де це сталося, та ступінь їх схрещування, поки складно. Учені говорять, що навіть коли між двома групами були зустрічі, неандертальці та денисівці могли залишатися генетично відмінними одне від одного завдяки обмеженості взаємодії.

Як повідомлялося, під час досліджень у Чернігові археологи відшукали монету XI сторіччя, що була викарбувана в Херсонесі.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.