До Дня захисника України військовики УНР оживуть на плакатах

УІНП до Дня захисника України готує презентацію серії арт-плакатів «Військова еліта Української революції 1917-1921 років». До набору входять 12 постерів із зображенням історичних постатей, що стояли біля витоків української армії, яка творилася в горнилі Визвольних змагань.

Серед них – представники усіх родів військ, від піхоти до авіації. Серед героїв серії є і одна жінка – повідомляє Український інститут національної пам’яті.

Полковники Євген Коновалець та Петро Болбочан

Фото: УІНП

 

Ідею арт-плакатів Інститут втілив спільно з ГО "Експертний корпус". "Ця ідея виникла від "безвиході". Можна досхочу розповідати про героїв Української революції, але якщо ти не можеш показати, як вони виглядали, "бо не збереглися світлини", "бо немає якісних фото" тощо – це марна справа в нашій супервізуальній ері. Усі постаті, які отримують популярність, мають своє сучасне візуальне втілення – чи то Людина-Павук, чи Микита Кожум’яка", - розповідає одна з координаторок "Експертного корпусу" Настя Сніжна.

Цю ідею взявся втілити художник Михайло Дяченко, відомий своїми роботами над серіями плакатів із зображенням сучасних військових, волонтерів та бранців Кремля. Науковим консультантом серії "Військова еліта Української революції 1917-1921 років" виступив відомий реконструктор Владислав Куценко.

Арт-плакати "Військова еліта Української революції 1917-1921 років" стали продовженням серії проектів Інституту, присвячених темі війська та військовим традиціям – раніше широкій громадськості була презентована виставка "Воїни. Історія українського війська", яка розповідає про історію військових формувань на теренах України від часів Русі до сьогодення, та комплекти постерів "Воїн. Історія українського війська" для поширення серед військових частин і навчальних закладів.

"Цьогоріч, ми вирішили продовжити тему та підготувати арт-плакати "Військова еліта Української революції 1917-1921 років". Адже, боротьба українців за свободу в минулому - це надзвичайно цінний досвід для нас сьогодні, коли знову доводиться відстоювати незалежність та територіальну цілісність із зброєю в руках.

Українська революція 1917-1921 років подарувала нащадкам цілу когорту вояків та командирів, патріотів та професіоналів, які можуть бути прикладом для виховання нинішніх солдат та офіцерів", - зазначила начальник Управління популяризаційно-просвітницької роботи Олена Халімон.

Презентація арт-плакатів відбудеться 13 жовтня в Києві в рамках фестивалю "Історія:UA". Також у рамках фестивалю відбудеться презентація дитячої настільної гри "УПА – відповідь нескореного народу", книги "Усна історія українсько-російської війни", а також проекту "Відеоісторія" (теми "Як творилася держава. Українська революція 1917-21 рр." та "За що боролася Українська повстанська армія") та світлового шоу "Історія українського війська".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.