АНОНС: У Львові відкриють виставку «ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ: 1968-2018»

Вулична виставка «ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ: 1968-2018» розповідає про громадян країн колишнього соціалістичного табору в Центральній та Східній Європі, які протестували проти окупації Чехословаччини у 1968 р.

Про це повідомляє Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького".

 

Інформаційні плакати виставки, ілюструють настрої, які панували 50 років тому в суспільстві, а також подають короткі біографії громадян, доля яких була зламана репресивною системою.

Підставою для їх засудження часто був лише публічний виказ сумніву щодо доцільності радянського вторгнення в Чехословаччину.

Окрім відомих дисидентів і правозахисників, у виставці згадано цілий ряд раніше малознаних борців проти тоталітарного комуністичного режиму, детальніше розкрито протесний рух в Радянській Україні в 1968 р.

Серед головних героїв української частини виставки: Мустафа Джемілев (Ташкент – міста протесту подано станом на 1968 р.), Василь Макух (Київ), Зорян Попадюк (Львів), Міхась Кукабака (Київ), Роман Гринь (Ужгород), Михайло Ліхцов (Черкаси), Петро Саранчук (Миколаїв), Володимир Івков (Миколаїв), Іван Курілас (Тернопіль), Генріх Алтунян (Харків), Григорій Нечипоренко (Дніпропетровськ), Олександр Сергієнко (Київ), Василь Долішній (Івано-Франківськ), Дмитро Мазур (Житомирщина).

Автор експозиції – науковий працівник чеського Інституту досліджень тоталітарних режимів Адам Граділек є добрим другом Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького", де вже не вперше відбуваються спільні чесько-українські дослідницькі та виставкові проекти.

Час: 30 жовтня, вівторок, 11.00

Місце: м. Львів, вул. С. Бандери, 1

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.