Кропивницька область — так, Січеславська — ні. Результати голосування у Верховній Раді

Верховна Рада України підтримала перейменування Кіровоградської області на Кропивницьку, проте перейменування Дніпропетровської області на Січеславську не відбулося.

Під час пленарного засідання 20 листопада 239 народних депутатів проголосували за постанову про перейменування Кіровоградської області на Кропивницьку, повідомляє "Громадське".

Оскільки для перейменування областей потрібно внести зміни до Конституції України, постанову спрямували в Конституційний суд України.

Одночасно 231 голосом депутати ухвалили законопроект про перейменування Кіровоградського району на Кропивницький район, згідно з чинною назвою обласного центру.

Того ж дня забракло голосів для ухвалення постанови про перейменування Дніпропетровської області на Січеславську. Як передає "Громадське", "за" висловилося лише 207 нардепів із 226 потрібних.

Тепер, щоб перейменувати область, парламентарям необхіно буде внести нову постанову.

Нагадаємо, згідно із законом про засудження нацистського та комуністичного тоталітарних режимів, топоніми на честь комуністичних діячів підлягають перейменуванню.

У травні 2016 року Верховна Рада перейменувала м. Дніпропетровськ на Дніпро, а за два місяці — Кіровоград на Кропивницький. На черзі — перейменування відповідних областей. Проте процедура зміни назв областей складніша, оскільки потребує внесення змін до Конституції України.

У травні 2018 року законопроект про перейменування Кіровоградської області на Кропивницьку зареєстрували у парламенті.

У липні комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України підтримав пропозицію перейменувати Дніпропетровську область у Січеславську, а Кіровоградську у Кропивницьку.

Інші матеріали за темами ТОПОНІМІКА та ДЕКОМУНІЗАЦІЯ

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.