Спецпроект

Вікіпедист створив інтерактивну мапу спогадів очевидців Голодомору

Громадський активіст, адміністратор української "Вікіпедії" та засновник ініціативи "Переходь на українську" Олександр Іванов створив та опублікував мапу спогадів очевидців Голодомору.

Про це повідомляє сайт проекту Українського інституту національної пам'яті "Голодомор-85".

Автор пояснює свою методику роботи над втіленням ідеї: "Я узяв все, що було на Радіо Свобода, Українському тижні, Gazeta.Ua та на ютуб-каналі Golden Lion (це найбільший канал із відеоспогадами про Голодомор) за всі роки".

На мапі можна побачити кілька видів позначок. Кожна із них прив’язана до георгафічної локації, про яку йдеться у спогадах. Іконка кіноплівки: відеоісторія, конверту – текстова історія, фотоапарата – світлини.

 Щоб відкрити карту, тисніть сюди

"Смерть мільйонів людей сприймається як статистика. Історія кожної людини, яка пережила Голодомор, сприймається як трагедія. Витратьте кілька хвилин і подивіться чи почитайте спогади про Голодомор близько до свого населеного пункту", – закликає Олександр Іванов.

Наразі карта містить уже сотні позначок, але це лише початок великої роботи. Існують десятки тисяч спогадів про Голодомор. І всі вони мають бути нанесені на карту.

Спогади про Голодомор, яких немає на карті, можна надсилати на адресу – holodomorgenocide@gmail.com.

Нагадаємо, У штаті Північна Кароліна визнали Голодомор 1932—1933 років в Україні геноцидом українського народу.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.