У Німеччині знайшли посвідчення Путіна на службі в Штазі

У Німеччині знайшли посвідчення Міністерства державної безпеки НДР, видане на ім'я нинішнього президента Росії Володимира Путіна, в Кремлі не виключають, що воно може бути справжнім.

Про посвідчення повідомляє Українська Правда з посиланням на німецьку газету Bild.

 Фото: Bild

У виданні зазначають, що знайшли документ в архівах відділу "Кадри та навчання" колишньої адміністрації Штазі в Дрездені через 28 років після "падіння" НДР.

Посвідчення підтверджує, що колишній офіцер КГБ Путін був також співробітником Служби державної безпеки НДР.

Посвідчення на ім'я майора Путіна було видане 31 грудня 1985 року, й термін термін його дії тривав до кінця 1989 року.

У свою чергу, російське видання ТАСС опублікувало реакцію Кремля. Зокрема, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков повідомив, що посвідчення, цілком ймовірно, може бути справжнім.

"Як відомо, в той час, за часів Радянського Союзу, і КГБ і Штазі були партнерськими службами, тому, напевно, не можна виключати і такого обміну посвідченнями", - сказав Пєсков.

Путін з 1985 по 1990 рік працював в представництві КГБ в Дрездені.

За словами керівника дрезденського відділення по роботі з архівами Штазі Конрада Фельбера, з цим документом Путін міг безперешкодно проходити в установи органів держбезпеки НДР і не повинен був нікому видавати того, що працював на радянську спецслужбу. Це також полегшувало роботу Путіна з вербування агентів в колишній НДР.

Довідково. Штазі – Міністерство державної безпеки Німецької демократичної республіки – таємна поліція, контррозвідувальний і розвідувальний державний орган. НДР існувала з 1950 по 1990 рр.

Нагадуємо, що дані про чотири тисячі агентів КГБ опублікують онлайн у Латвії.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.