В Англії показали як виглядали давні мешканці Європи. ФОТО

Англійський музей у Брайтоні відкрив виставку, присвячену древнім людям, які заселяли Європу у давнину. Погруддя створив судмедексперт зі Швеції Оскар Нільссон.

Про це пише Гал-Інфо із посиланням на видання Live Science.

Близько 5600 років тому 20-річна жінка була похована з крихітною дитиною на грудях. Це свідчить про те, що жінка, ймовірно, померла при пологах за часів неоліту. Вона та шість інших стародавніх європеоїдів, включаючи чоловіка кроманьйонця, жінку-неандертальця та чоловіка спортивної статури з періоду 250 р. до Р.Н. тепер експонуються в музеї в Брайтоні, Англія, після того, як судовий художник заново відтворив їх особистості.

Фото: Royal Pavilion & Museums; Brighton & Hove

 

"Процес відтворення зайняв сотні годин роботи і він заснований на кожній доступній деталі, яку вчені могли почерпнути з останків цих людей, включаючи радіовуглецеве датування, колекцію зубного нальоту і, коли це можливо, аналіз стародавньої ДНК, який деталізувє очі, шкіру і колір волосся кожної людини", - розповідає Річард Ле Со, старший зберігач колекцій в Королівському павільйоні і музеях в Англії, де 26 січня відкрилася виставка.

"Ця виставка покликана пролити світло на древніх жителів Брайтона і континентальної Європи, демонструючи гіперреалістичність зображення їхніх облич", - сказав Ле Со в інтерв'ю Live Science.

 Фото: Royal Pavilion & Museums; Brighton & Hove

Щоб відтворити ці голови, Оскар Нільссон, судмедексперт зі Швеції, взяв 3D-копії черепів і приступив до роботи. Вивчивши дані про походження людини та вік смерті, він використовував пластилінову глину для ліплення м'язів, а потім вкривав її штучною шкірою, яка включала такі деталі, як зморшки і пори. Перші дві особи – неандерталець з Гібралтару і Кроманьйонець з Франції - показують історію ранніх жителів Європи.

 Фото: Royal Pavilion & Museums; Brighton & Hove

Згідно з дослідженням ДНК, "у ранніх кроманьйонців, подібних до цього, була справді темна шкіра", - зауважив Нільссон.

"Я використовую силікон, очні протези та справжнє людське волосся для досягнення такого ефекту реалістичності", - сказав він. - Але вони також є реконструкціями, відновленими згідно медекспертизи, м'яз за м'язом. Це виглядає насправді дуже близько до того, якими вони виглядали за життя".

Жінка, яка, ймовірно, померла при пологах, відома як дівчина Уайтхок – також мала темну шкіру. Незважаючи на те, що у її останків не було ніякої збереженої ДНК, генетичний матеріал інших поховань цього ж періоду показує, що "колір їх шкіри, як мінімум, такий самий , як у сьогоднішніх людей, що живуть на півночі Африки, або трохи темніший", - продовжує Нільссон.

 Фото: Royal Pavilion & Museums; Brighton & Hove

"Тим часом, нагороду за найкращу зачіску серед експонатів може отримати чоловік зі Слонк Хілу, який жив на території Англії близько 250 р. до Р.Х. За сучасними мірками ця людина померла досить рано – у віці від 24 до 31 року – але "його кістки розповідають історію людини, у якої було хороше життя: будучи міцним, сильним і здоровим, у нього також були красиві риси обличчя", - сказав Нільссон. – Його зуби унікальні – у нього є проміжки між зубами, так звана діастема".

Нільссон подарував чоловікові зі Слонк Хілу "Свевський вузол", стиль, в якому волосся щільно зібране з боків голови в пучок. "Багато германських племен мають різні варіанти цієї зачіски", - сказав Нільссон, пояснюючи свій вибір.

 Фото: Royal Pavilion & Museums; Brighton & Hove

Наступний черговий індивід – Романо-британська "леді Патч", що жила близько 250 р. Р.Х., і ,ймовірно, була убита.

"Її скелет показує, що вона прожила важке життя", - сказав Нільссон. - Її хребет, ймовірно, страждав від важкої праці, що призвело до стану хребта, званого вузлами Шморля".

Але що дійсно привернуло увагу Нільссона, так це цвях, вбитий в потилицю жінки.

 Фото: Royal Pavilion & Museums; Brighton & Hove

У могилі були знайдені залізні цвяхи, так що "це могло бути результатом неакуратного запечатування труни, в яку вона була покладена", сказав Нільссон. – Або, що ще більш інтригуюче – це може бути знак забобонних переконань. Існують приклади, коли померлих людей ховали з цвяхами всередині і навколо них, щоб вони не переслідували околиці після смерті".

Експозиція в даний час експонується в галереї археології Елейн Еванс в Брайтоні.

Читайте також:

Археологи знайшли британське пиво, якому 2 тис. років

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.