АНОНС: Гідроархеологи презентують проект "Борисфен" у Запоріжжі

13 лютого учасники гідроархеологічної експедиції в пониззя Дніпра Дмитро Кобалія і В'ячеслав Зайцев презентують проект "Борисфен" у Запоріжжі.

На початку червня минулого року команда гідроархеологів із Запоріжжя вирушила в експедицію, щоб вивчити корабель, знайдений херсонськими дайверами ще в 1997 році.

Але несподівано вони знайшли не один, а два човни другої половини XVII сторіччя. На борту одного з кораблів вдалося знайти гармату, деякі особисті речі та люльку.

 

А те, що човни лежать буквально в ста метрах один від одного, може свідчити про одну й ту саму історичну подію, скоріш за все, бій з козаками, в який їм довелося вплутатися. Але це поки що гіпотеза. Підтвердити її чи спростувати дослідники планують у своїх наступних експедиціях.

Дослідницько-навчальний проект "Борисфен" створений для дослідження човнів XVII ст. у пониззі Дніпра. Про минулі і майбутні проекти з пошуку затонулих старовинних кораблів і які ще історичні загадки ховаються під товщею води, розкажуть учасники експедиції: керівник дослідницько-освітнього проекту "Борисфен" археолог, завідувач відділу охорони пам'яток історії, археології та природи Національного заповідника "Хортиця" Дмитро Кобалія та історик, археолог, завідуачвй відділу наукової бібліотеки та архіву Національного заповідника "Хортиця" В'ячеслав Зайцев.

13 лютого, середа, 18.30

Місце: книгарня "Є" (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 137).

Організатори: Книгарня "Є" та Національний заповідник "Хортиця.

Контакт: (094) 885 3903.

Вхід вільний.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.