Музей Майдану презентував книгу та відеопроект про Героїв Небесної Сотні

До п’ятої річниці масових розстрілів на Майдані Національний музей Революції Гідності та ГО «Родина Героїв Небесної сотні» презентували кілька проектів, присвячених Героям Небесної Сотні, учасникам Революції Гідності 2013-2014 років.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

 

Одним із таких проектів став перший том документально-публіцистичної трилогії-мартиролога "Небесна Сотня. Життєписи" педагога та волонтерки Світлани Терейковської.

Книга вміщує 35 історій людей, які стали жертвами снайперських куль та тітушків у часи Революції Гідності.

"Ці люди могли стати в майбутньому гордістю та славою нашої держави. Життєписи новітніх героїв України мають надихати на осмислення сенсу життя, пробуджувати активне прагнення позитивних змін, давати молоді взірці справжнього патріотизму та самовідданості", - говорить у передмові авторка книги.

Другим став анонсований раніше відепроект режисерки Дарини Кульчицької "Характери гідності". Це так само серія коротких розповідей, у форматі відеороликів, про те, якими запам’яталися Герої Небесної Сотні людям, які близько знали їх за життя.

"Вони були різні – юні та старші, зі Сходу та Заходу, Півночі й Півдня, з інших країн. Мали різні вірування, мови, професії, світогляди, політичні уподобання й життєвий досвід. Вік – від 17 до 82 років.

Поміж них – молоді та закохані, з дітьми та онуками, дружинами й чоловіками, братами й сестрами, з батьками-дідами. І з родичами-предками, з усім преславним лицарством, яке з давніх-давен боронило свободу України і клало за неї голову", - говорить про героїв обох проектів генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло.

Обидва проекти іще будуть продовжуватися і поповнюватися новими історіями про нових героїв. Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає такий підхід важливим для збереження живої пам’яті про Майдан.

"За гарним поетичним визначенням "Небесна сотня" - реальні люди, які жили, любили, творили. Були такими як ми, але стали героями. Важливо, щоб і після цього ми не перестали розуміти їх як людей, не перетворили на безликий символ", - зазначив він.

Нагадуємо, що свого часу Український інститут національної пам’яті започаткував проект "Усна історія Майдану", покликаний зафіксувати пам’ять про ті події у свідченнях очевидців. Наразі записано 1200 свідчень, вийшло три випуски спогадів (останній – "Майдан від першої особи. Регіональний вимір" - у двох томах).

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.