Камені для Стоунхенджа, схоже, тягли волоком на санях – археологи

Нові розкопки на британських островах дали чергове підтвердження теорії про те, що гігантські камені Стоунхенджа були доставлені на місце сушею.

Про це повідомляє Бабель із посиланням на The Guardian.

 Фото: Pexels / Pixabay

Теорія про те, що камені для мегалітичної споруди доставили морем, втрачає свої позиції, особливо після того як провалилися три експерименти з камінням на плотах.

Тепер же вчені знайшли підтвердження того, що принаймні 80 з менших каменів внутрішнього кільця Стоунхенджа — блакитних колон — були доставлені на місце саме сушею.

Дослідження археологів підтверджують, що ці камені, можливо, були встановлені в іншому кам'яному колі, після чого їх перемістили на сотні кілометрів на південний схід. Однак причина такої "реконструкції" залишається невідомою.

Під час розкопок також виявили штучну платформу біля основи скелястого оголення, де, ймовірно, були вирубані блакитні колони.

Професор Колін Річардс, який розкопав єдиний у Британії мегалітовий кар'єр на Оркнейських островах, пояснив, що ця платформа, ймовірно, служила "вантажною станцією", з якої вирубані камені на дерев'яних волокушах вирушали в дорогу.

Читайте також:

Для побудови Стоунхендха використовували спеціальні "барабани" - археологи

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.