Археологи США знайшли пристрій для татуювань віком 2000 років. ФОТО

Археологи Університету штату Вашингтон (м. Пуллменн) знайшли найдавніший пристрій для татуювань на заході Північної Америки.

Інструмент було виготовлено біля 2000 років тому індіанцями доісторичної культури анасазі (стародавні пуебло) в часи Ери виготовлювачів кошиків II на території сучасного штату Юта, повідомляє EurekAlert.

Його руків’я зроблене зі сумаха трилопатевого, а робоча частина – з колючок кактуса.

На інструмент завбільшки з кулькову ручку випадково натрапив аспірант-антрополог Ендрю Гіллрет-Браун під час інвентаризації археологічних матеріалів, які понад 40 років зберігалися у сховищі. Він і став провідним автором статті про татуювальний пристрій, опублікованої в Journal of Archaeological Science: Reports.

 2000-річна знахідка Гіллрета-Брауна. Фото: Bob Hubner/WSU

Його відкриття відсуває найдавніше свідчення про виконання татуювань у західній частині Північної Америки на більш, як тисячоліття. Це дає науковцям змогу поглянути на життя доісторичних людей, чиї звичаї та культура зараз здебільшого забуті.

"Коли я вперше витяг його з музейної коробки й зрозумів, що це могло бути, я був у захваті", – говорить Гіллрет-Браун.

До цього найдавніші інструменти для татуювань, знайдені в штатах Аризона та Нью-Мексико, датувалися між 1100 і 1280 роками.

Пристрій складається з руків’я завдовжки 3 ½ дюйми (8,9 см), зробленого з дерева сумаха, до кінця якого прив’язані листками рослини юка дві паралельні колючки кактуса, голки яких забрудені чорною речовиною.

"Залишки татуювального пігменту відразу привернули мою увагу як свідчення того, що це був інструмент для татуювань", – каже Гіллрет-Браун.

Аспірант дослідив голки під скануючим електронним мікроскопом, за допомогою рентгенівського флуоресцентного та енергорозсіюючого рентгенівського аналізів. Для перевірки він навіть зробив кілька татуювань на свинячий шкірі за домогою репліки знайденого інструмента.

Гіллрет-Браун побачив кристалічну структуру пігменту й визначив, що вона, нгайімовірніше, містила вуглець – поширений елемент у татуюваннях та художніх розписах тіла.

За словами вченого, знахідка "має велику вагу для розуміння, як люди вибудовували стосунки і як у минулому позначався статус людини в час, коли зростала густота населення на Південному заході".

Як повідомлялося, на Вінниччині археологи під час розкопок вперше за 90 років виявили римську бронзову посудину. 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.