УІНП презентував відеоролик о 75-річчя найбільшого бою УПА. ВІДЕО

75 років тому, 21-27 квітня 1944 року, в урочищі Гурби відбулися найбільші бої УПА. Проти близько п‘яти тисяч повстанців радянська окупаційна влада кинула від 15 до 30 тисяч НКВДистів.

У відео знявся останній живий учасник бою під Гурбами, 94-річний Василь Кирилюк із Рівного.

До відзначення 75-ї річниці бою під Гурбами Український інститут національної пам’яті спільно з продакшн "Bober studio" презентували соціальний відеоролик.
 
"Бій під Гурбами - символ незламності УПА. Сили НКВД, яких було в кілька разів більше, мали тут остаточно розгромити повстанців. Але їм не вдалося зробити це. Вояки УПА прорвалися з оточення, повстанський рух продовжив боротьбу за свободу, яка тривала ще понад 10 років. Вони - добрий приклад для нинішніх захисників незалежності", - вважає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Також в ролику знялися доброволець батальйону Кульчицького, учасник АТО 2014-2016 років Володимир Баланович та пластун станиці Здолбунів Данило Бойкович.
"Ми хотіли показати зв’язок поколінь захисників України, яким знову доводиться братися за зброю, бо ворог не змінився. І перемагати в, здавалося б, безвихідних ситуаціях. Я рада, що ми всі познайомилися і поспілкувалися з Василем Макаровичем Кирилюком. Це – голос історії, який важливо слухати не лише розумом, але й серцем", - говорить режисерка кліпу Діана Горда.

Завантажити ролик у високій якості можна тут.

ДОВІДКА:

21-27 квітня 1944 року в урочищі Гурби на Рівненщині розгорнулося найбільше протистояння Внутрішніх військ НКВД та загонів УПА.

У квітні 1944-го розвідка НКВД помітила велику концентрацію повстанських підрозділів у Кременецьких лісах. 21 квітня чотири бригади Внутрішніх військ і кавалерійський полк за підтримки танків і штурмових літаків взяли ліс у кільце. В оточенні опинилося шість куренів УПА і велике з’єднання "Холодний Яр".
Крім того, в лісі переховувалися цивільні, які втікали від радянських репресій або були мобілізовані до повстанських лав (біля тисячі осіб). Повстанці вирили окопи й облаштували позиційну оборону за фронтовою тактикою (в умовах партизанської війни це було явищем винятковим).

У ході операції відбулося 26 зіткнень підрозділів УПА з Внутрішніми військами. Деякі бої тривали по 8 – 11 годин. Найбільший стався під Гурбами 24 квітня, коли близько трьох тисяч повстанців опинилися в оточенні 15–30 тисяч радянських солдатів. Командувач силами повстанців Петро Олійник ("Роман", "Еней") дав наказ на прорив. Попри чисельну перевагу ворога вояки УПА вирвалися з пастки. В боях загинуло до 400 повстанців та кілька сотень енкаведистів.

Нині на місці найбільшого бою УПА діє Меморіальний комплекс "Героям Гурбинської битви".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.