Могила сотника Модеста Семирозума втрачена

Розшуки місця поховання одного з командирів бою під Крутами 1918 року сотника Армії УНР Модеста Семирозума (1888—1975) дозволили з’ясувати, що могила в Голландії не збереглася.

Про це повідомив історик Юрій Юзич у "Фейсбуці" з посиланням на співзасновника Нідерландської фундації "Тарас Шевченко" Джона Стінена, який займався пошуками місця поховання.

Йому вдалося з'ясувати, що Модест Семирозум із другою дружиною Магдаленою ван дер Кляй та донькою від першого шлюбу Людмилою (1921—1984) проживали в Гаазі з 1968 року й до його смерті 20 жовтня 1975 року.

Семирозума поховали в загальній могилі (тобто, разом з іншими людьми) 23 жовтня на загальному цвинтарі Новий Ейкендуйнен Гааги. Як правило, загальні могили існують впродовж 10 років і після того ліквідовуються. Оскільки тіло сотника Семирозума за цей час не перепоховали, його могила втрачена.

Докладно про Модеста Семирозума читайте тут:

Модест Семирозум — забутий командир бою під Крутами

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.