Генерала Григоренка на маршала Жукова. У Харкові вночі почали змінювати таблички

На проспекті, якому міськрада повернула ім'я Маршала Жукова, пізно вночі на 26 червня почали змінювати таблички.

Про це UA:Харків розповів мешканець Харкова Сергій Тимохін. 

За його словами, до нього звернулися знайомий, мешканець одного з будинків по проспекту. Чоловік побачив драбину за вікном і вирішив, що до його сусідів намагаються вдертися невідомі. 

«Біля будинку, біля його вікна, встановили драбину якісь люди, як йому здалося, полізли до сусідів. Оскільки він був один в кімнаті, незрозуміло, що відбувалося, люди спустилися і поїхали собі. Це була біла «Волга» з драбиною на багажнику.

Подзвонив, вийшов з хати, подивився, що так, вікно у сусідів ціле, але побачив, що змінена табличка. Питання: чому це відбувається вночі? Сказали, що вночі цього робити не варто.

По-перше, це турбує мешканців. По-друге, я розумію, що є рішення, треба показати всі папери і зробити це вдень, щоб це було не, як у крадіїв...», — розповів Тимохін. 

На місце викликали поліцію. Патрульні попросили робочих припинити роботи до завтра. 

 
Нові таблички на проспекті Генерала Григоренка з'явилися пізно вночі з 25 на 26 червня. ФОТО: UA:Харків

Нові вказівники з’явилися на будинках уздовж проспекту №№ 17, 19, 21, 23, 31.

Люди, які змінювали таблички, не представилися. За їхніми словами, вони діють на підставі угоди. 

Нагадуємо, 19 червня Харківська міська рада проголосувала за повернення імені Жукова проспекту Григоренка.

 
Докладніше про генерала Петра Григоренка читайте в тексті Вахтанга Кіпіані "Генерал Петро Григоренко. Таврія, Москва, "психушка", Нью-Йорк"

20 червня рішення офіційно оприлюднили. Того ж дня із позовом до Харківського окружного адмінсуду звернувся представник народного депутата України Андрія Білецького, який просить скасувати рішення міськради.

Із заявою до поліції після рішення міськради звернувся депутат міської ради Ігор Черняк.

Український інститут національної пам’яті в свою чергу звернувся до ГПУ.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.