У Самборі встановили погруддя провідникові Львівського краю ОУН. ФОТО

7 липня на площі Пам’яті в Самборі Львівської області урочисто відкрили пам’ятник Зиновію Тершаковцю, провіднику ОУН Львівського краю та засновнику й редактору підпільного видання "Літопис УПА".

Про це повідомляє прес-служба Самбірської районної ради. Пам'ятник став ще одним на Алеї героїв міста, де також увічнені провідник ОУН Степана Бандера та інші учасники визвольного руху, герої Небесної сотні, ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС.

До присутніх з промовою звернулися народний депутат Ярослав Дубневич, який був ініціатором спорудження погруддя, станичний Самбірської станиці Братства ОУН-УПА Микола Петрущак і голова Городоцької районної ради Володимир Більовський.

 
Прес-служба Самбірської районної ради

 
ПРЕС-СЛУЖБА САМБІРСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

Духовенство із Самбора та родинного села Зиновія Тершаковця  відправили за ним поминальну панахиду.

Участь у відкритті пам’ятника взяли учасники АТО, рідні загиблих учасників російсько-української війни, представники влади та громадськості Самбірщини та Городоччини, команда молоді "Апостольська Чота" з Городка. 

 
прес-служба самбірської районної державної адміністрації
 
ПРЕС-СЛУЖБА САМБІРСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

ДОВІДКА:

Зиновій Тершаковець – майор-політвиховник УПА (посмертно). Користувався псевдонімами "Федір", "Чагрів", "Червень", "Русич", "Лисий", "44".

Народився 19 серпня 1913 року в с. Якимчиці, нині Городоцького району Львівської області. З 1929 року став членом Організації українських націоналістів. Закінчив юридичний факультет Львівського університету.

У 1941 році взяв участь у Похідних групах ОУН, коротко був провідником Полтавської області.

З 1942 року під псевдонімом "Червень" працював у проводі Городоцького повіту, який тоді включав і Комарнівщину. Тісно співпрацював з повітовим провідником Левком Шкреметком – "Галичем", "Деканом". Той навесні 1943 року свій пост передав Зиновію Тершаковцю.

На початку 1944 року Тершаковець перейшов до крайового осередку пропаганди ОУН. У жовтні 1944 році був призначений на пост провідника ОУН Дрогобицької області. Уже наступного року Тершаковець став організаційним референтом Карпатського краю. Навесні 1946 року його скерували на пост провідника Львівського краю.Одночано з 1947 року командував військовою округою УПА "Буг" (Львівська область).

Загинув 4 листопада 1948 року в селі Малий Любінь на Львівщині в засідці військ МГБ. 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.