70%. Стільки людей люблять Сталіна в Росії і ненавидять Україні

Переважна більшість громадян України вважає Йосипа Сталіна жорстоким тираном, відповідальним за масові вбивства мільйонів невинних людей. Українці ані хотіли б жити за Сталіна, ані вважають, що Україні потрібен керівник такого типу. У Росії - діаметрально протилежне ставлення.

Серед українців уцілому переважає негативне ставлення до Сталіна. 40% респондентів ставиться до нього з ворожістю, страхом чи ненавистю, ще 25% байдужі до цієї особистості, а в 16% він викликає повагу, симпатію чи захоплення.

Такі дані соціологічного опитування Київського міжнародного інституту соціології, цитує "Дзеркало тижня".

"Мудрим керівником" вважають Сталіна 31% населення, а 47% з цим не згодні. При цьому 72% погоджуються з тим, що "Сталiн - жорстокий, нелюдський тиран, винний у знищенні мільйонів безневинних людей".

61% населення зазначив, що не вважає, що "наш народ ніколи не зможе обійтися без керівника такого типу, як Сталін, що прийде і наведе порядок". Три чверті опитаних вказали, що не хотіли б жити та працювати за такого керівника країни, як Сталін.

Позитивне ставлення до Сталіна знизилося у 2016 році (порівняно з 2012-м), і цей спад характерний для 2018-2019 років. Емоційний спектр у ставленні українців до Сталіна тяжіє до негативного полюсу – 40% респондентів визначили своє ставлення до нього як "страх", чи "ворожість, роздратування", або "відраза, ненависть". Натомість найбільше повагу до радянського диктатора виявляють представники старшого покоління, зокрема серед респондентів 70 років і старше таких близько 20%.

Щодо твердження про те, що "Сталін був великим вождем", то серед населення думки розділилися: відносна більшість (38%) не згодні з таким судженням, 29% не можуть визначитись, а чверть опитаних згодні з цим твердженням.

 

72% українців згодні, що Сталін був "жорстоким, нелюдським тираном". Щодо територіального розподілу підтримки цієї тези, то в західному та східному регіонах так вважають 80%. Позитивнішим ставленням до Сталіна суттєво вирізняється Південний регіон: 23% респондентів цього регіону висловили позитивні емоції щодо Сталіна, 28% - негативні (тоді як в інших регіонах негативні емоції висловлювали 40-50% респондентів). І якщо на Півдні з відразою, ненавистю ставляться до Сталіна лише 6%, то на Заході – близько 28%.

Картина зі ставленням до Сталіна в Україні різко констрастує з російськими реаліями. Якщо зараз серед українців позитивно ставляться до Сталіна лише 16%, то серед росіян – половина 52% громадян, а 70% взагалі вважають, що він відіграв позитивну роль в історії їхньої країни. При цьому частки респондентів, налаштованих до вождя нейтрально, практично ідентичні в обох країнах.
Всеукраїнське опитування громадської думки Київський міжнародний інститут соціології проводив з 24 травня по 7 червня. Методом особистого інтерв'ю опитано 2021 респондента в 110 населених пунктах усіх областей України. Статистична похибка вибірки не перевищує: 3,3% для показників близьких до 50%, 2,8% — для показників близьких до 25%, 2,0% — для показників близьких до 10%, 1,4% — для показників близьких до 5%

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.