170 замучених. На Житомирщині знайшли братську могилу жертв комуністів. ФОТО

У Житомирській області виявили масове поховання жертв більшовицького терору, жорстоко замордованих під час "воєнного комунізму". З-поміж 170 нещасних ідентифікували рештки імовірно 120 дітей.

Братську могилу виявили пошуковці об'єднання "Пошук" біля с. Шумськ, повідомляє "Лівий берег".

 

Значна частина останків мають великі пошкодження й належать жінкам і дітям. З-поміж близько 170 скелетованих останків, 120, імовірно, - це діти, а решта - жінки та літні чоловіки. За словами досілдників, це ще не кінцева цифра.  Більшість похованих були замучені приблизно в 1919-1921 роках, в період війни радянської Росії з Українською Народною Республікою та становлення комуністичного режиму в Україні.

 

На страшну знахідку натрапили шукачі монет, які й повідомили голову об'єднання "Пошук" Олександра Ловінюка.

"Те, що побачили, коли почали копати, це був жах просто. Вони заколоті багнетами, простромлені шаблями, зарубані сокирами. Там такі пошкодження - кістки перерубана навпіл, на голові від шабель удари, де за раз не вбили - добивали, скроні пробиті. Дуже багато дітей. Зі 170 осіб - близько 120, напевно, дітей. Діти різного віку, починаючи від немовлят і закінчуючи такими 13-15 років", - розповів Ловінюк.

 

Дослідники висунули версію, що вбиті цивільні були жертвами комуністичного терору. На користь цього свідчать знайдені в архівах документи і доповідні записки місцеві чекістів до Києва про сваволю продовольчого загону на території села Великий Шумськ. Документи датовані груднем 1919 - січнем 1920 року.

 

"Більшовики відбирали все, що вони [цивільні - ІП] заробили, тому, природно, люди бралися за зброю, жінки цього робити не могли, жінки залишалися вдома, чоловіки йшли воювати. Але прийшли комуністи і взяли їх у заручники. Всі, хто не здав зброї або не здав продовольства, вони всі були отут", - зазначив голова історико-патріотичного об'єднання "Пошук".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.