У Новій Зеландії знайшли рештки пінгвіна-монстра. Птах був розміром з людину

Залишки гігантського пінгвіна (Crossvallia waiparensis), який був розміром з людину, знайшли у Новій Зеландії. Після досліджень скам'янілих кісток птаха науковці дійшли висновку, що він був заввишки 1,6 метра і важив до 80 кг.

Про цю знахідку повідомили в новозеландському Кентерберійському музеї, передає The Бабель.

 
CANTERBURY MUSEUM

Палеонтолог Лей Лав знайшов кістки на ділянці викопних робіт у Північному Кентербері у 2018 році. Гігантський пінгвін жив в епоху палеоцену — 56—66 млн років тому.

Команда, що складається з кураторів музею Кентербері, доктора Пола Скофілда, доктора Ванеси де П'єтрі та доктора Джеральда Майра з природничого музею Сенкенберга у Франкфурті (Німеччина), проаналізувала кістки і дійшла висновку, що вони належать до раніше невідомого виду пінгвінів.

Вони також зазначили, що найближчим відомим родичем Crossvallia waiparensis є палеоценський тип Crossvallia unienwillia, який був ідентифікований зі скам'янілого скелета, знайденого в долині Хреста в Антарктиді у 2000 році.

Доктор Ванеса Де П'єтрі, Пол Скофілд та Джеральд Майр досліджують рештки Crossvallia waiparensis у Кентерберійському музеї
Доктор Ванеса Де П'єтрі, Пол Скофілд та Джеральд Майр досліджують рештки Crossvallia waiparensis у Кентерберійському музеї
CANTERBURY MUSEUM

"Коли види Crossvallia були живими, Нова Зеландія та Антарктида дуже відрізнялися від сьогоднішніх — обидві мали набагато тепліший клімат й Антарктида була вкрита лісом", — розповів доктор Пол Скофілд.

Доктор Ванеса де П'єтрі, кураторка природознавчого музею Кентербері, говорить, що відкриття другого гігантського пінгвіна з епохи палеоцену є додатковим свідченням того, що ранні пінгвіни були величезними.

Чому гігантські пінгвіни вимерли, наразі невідомо. Одна з теорій — конкуренція з іншими великими морськими ссавцями.

Нині найбільший вид пінгвінів — імператорські, становлять 120 сантиметрів заввишки.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.