На Хмельниччині розкопали військові склади XVII сторіччя. ФОТО

На Хмельниччині у містечку Полонне археологи на подвір'ї місцевих жителів розкопали підземне сховище XVII сторіччя. Є припущення, що склади створили ще під час російсько-шведської війни та зберігали там провіант для російської або ж польської армії.

Однак, історики не дійшли однозначної згоди, кому вони належали, повідомляє ТСН.

 
Фото: ye.ua

На подвірї пані Оксани Байцер справжня археологічна експедиція. "Мусимо миритися", - каже господарка. Вона розповідає, як кілька років тому працювала на городі та несподівано провалилася у землю по самі груди.

Спочатку  яму засипали і забули про неї, але цьогоріч під землю пішов вже чоловік, а у проваллі стало видно якісь стіни. "Вже бачимо, що тут якийсь, як склеп, іде аркою, то вже зрозуміли,  що тут щось цікаве є", - пояснила власниця обійстя.

Про знахідку повідомили міськраду, а та викликала археологів. Тоді й з'ясувалося, що під землею ховається величезна споруда. Аби побачити її, нині треба спуститися на глибину 4 метри. Під землею багато ходів, цегляні стіни, арки та археологічні розкопки.

 
Фото: ye.ua

"Це шматки   глечика, посуду, іноді кахлі", - показує знахідки учасник експедиції Максим Лижов. Він звертає увагу на видряпані  на стінах хрести: "Може, вони молили Бога, щоб усе  нормально було. Під землею люди, які це робили, все ж таки їм страшнувато тут було".

Археологи вважають, що в XVII- XVIIІ століттях тут були склади із провіантом для армії.  Пов'язують їх із Росією.

"З діяльністю  князя Меншикова, якому у 1706  році було віддане  місто Полонне на 6 років, і він тут активно розбудовував базу для російської армії під час  російської війни 1700-1721 року", - пояснив кандидат історичних наук, завідувач відділу науково-дослідного  центру охорони археологічної  спадщини  Інституту археології  НАН України Павло Нечитайло.

Місцеві від інтерв'ю відмовляються, але не на камеру кажуть, що катакомби у їхньому містечку чи не на кожному городі. Частина з них могла належати і польській армії.

 
Фото: ye.ua

"У 1640-х  роках була збудована потужна фортеця в голландському стилі Станиславом  Любомирським. Це воєвода Краківський був. На мою думку, це є Річ Посполита, польська шляхта, яка правила в місті", - каже краєзнавець Олександр Дригало-Соколовський.

Пошуковці не відкидають можливості виявлення забутих скарбів. "Місто  було  розвинене,  багате, великий відсоток жителів були євреї, які мали у своїй власності магазини", - каже Павло Нечитайло.

Після завершення експедиції у міськраді обіцяють тунелі облаштувати і відкрити для туристів. Першовідкривачів хочуть переселити в іншу оселю – ті заради збереження пам'ятки  готові пожертвувати навіть батьківською хатою.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.