Українка полівтязень нацистських концтаборів отримала Федеральний орден за заслуги на стрічці

Надія Слєсарєва отримала Федеральний орден за заслуги на стрічці за свою багаторічну діяльність у сфері прав колишніх примусових працівників націонал-соціалізму.

Про це повідомляє Посольство Федеративної республіки Німеччина у Києві.

Нагородження Надії Слєсарєвої Федеральним орденом за заслуги
Нагородження Надії Слєсарєвої Федеральним орденом за заслуги
Фото: Посольство Федеративної республіки Німеччина у Києві

.

Нагорода відзначає заслуги Надії Слєсарєвої, яку у вересні 1943 року було депортовано німецькими окупантами до концентраційного табору Штутгоф і яка сама стала там жертвою примусової роботи.

Після свого повернення в Україну вона як інженер за освітою зробила важливий внесок у відбудову України та виступала у своїй власній організації "Надія", а також у співпраці з берлінською організацією "KONTAKTE-KOHTAKTbI е.V.", за визнання примусових працівників в Україні та за виплату їм компенсацій.

Її діяльність давала можливість почути багатьох потерпілих і створювала простір для діалогу.

Федеральний орден за заслуги
Федеральний орден за заслуги
Фото: Посольство Федеративної республіки Німеччина у Києві.

18 вересня Посол Міхаела Кюхлер, Спеціальна уповноважена Німеччини зі зв′язків з єврейськими організаціями, з питань боротьби з антисемітизмом і антициганізмом, вручила Надії Слєсаревій Федеральний орден за заслуги на стрічці.

Цей орден є найвищим цивільним визнанням Федеративною Республікою Німеччина заслуг перед суспільним благом і присуджується німецям та іноземним громадянам за політичні, економічні, соціальні та духовні досягнення, а також за особливі заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина.

Нагороджуючи Федеральним орденом за заслуги, Федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр прагне привернути увагу громадськості до видатних досягнень, яким він надає особливого значення для суспільства.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.