АНОНС: У Києві пройде Фестиваль живих історій

Фестиваль живих історій збирає та об'єднує людей, ініціативи та інституції, які працюють із культурною спадщиною, вивченням історії та культурою пам’ятті. Фестиваль стане спільним простором для різних форматів відповідального осмислення історії, представлення наявних культурних та освітніх практик.

"Ми спільно шукатимемо інклюзивні та поліфонійні бачення минулого та створимо сприятливий простір для його осмислення і розуміння", повідомляють організатори у Фейсбук.

 

Фестиваль пропонуватиме учасникам та учасницям шукати відповіді на такі запитання:

* Чи існує альтернатива поширеним нині в Україні наративам пам'яті?

* Як українські суспільство та влада можуть створювати інклюзивні та партисипативні простори пам'яті?

* Якою може бути державна історична політика сучасної України?

* Яка роль культури та мистецтва в процесі творення наративів пам'яті?

В рамках фестивалю працюватимуть наступні напрями:

* Історія для дітей

* Простір пам'яті: сучасна українська документалістика

* Практичні та навчальні майстер-класи

* Сучасний документальний театр

* Живі історії в медіа та літературі

В програмі фестивалю:

* Екскурсії та квести в місті — Побачення з містом: дослідницькі прогулянки

* Майстерня минулого: практичні майстеркласи

* Кімната дослідниці(ка): виставка публічноісторичних проєктів

* Жива лабораторія публічноісторичних ініціатив

* Мережування для державних та недержавних бібліотек, архівів та музеїв Печа-Куча-Тека

* Простір для спілкування та вечірні нетворкінгові сесії

* Музична програма від ІНШІ на Фестивалі живих історій з локальною молодою українською музикою

* Дискусія "Політика пам'яті в Україні" на Фестивалі живих історій

* Сховище пам'яті: як працюють з минулим архіви, музеї, бібліотеки

Повна програма фестивалютут.

Повний опис усіх подійтут.

Фестиваль живих історій реалізує Інша Освіта / Insha Osvita в партнерстві зі спілкою MitOst e.V. та громадською організацією Центр студій політики "Центр студій політики пам'яті та публічної історії "Мнемоніка" (NGO "CSMP "Mnemonics") за фінансової підтримки Український культурний фонд, Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine, Auswärtiges Amt та Robert Bosch Stiftung.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.