У Києві після реставрації відкрили давньоруський храм Спаса на Берестові. ФОТО

Київський храм Спаса на Берестові, що є пам’яткою архітектури XI—XII століть, був відкрититий після тривалої реставрації 28 вересня

Про це повідомляє Укрінформ.

Проєкт масштабних реставраційних робіт всередині храму і території навколо нього розпочався у 2017 році. Вдалося зберегти всі автентичні фрагменти пам'ятки, а також фрески доби Петра Могили.

 

Відновлюючи фрески ХVII століття, спеціалісти розпізнали під ними добре збережений шар із живописом XII століття. А під час археологічних розкопок навколо храму знайшли поховання ХV-XVIII століть, де виявили більше тисячі окремих знахідок – амулети з ікла дикої тварини, люльки, хрестики, фрагменти віконниць тощо.

 

Церква Спаса на Берестові була збудовала наприкінці XI або на початку XII ст. - можливо, коштом Володимира Мономаха. У ХV столітті храм був зруйнований кримським ханом Менґлі І Ґіреєм, після чого зберігся лише перший ярус прямокутного притвору.

 

У XVII столітті церкву реставрували в стилі українського бароко на замовлення Петра Могили. На початку ХIX століття до церкви прибудували дзвіницю у стилі класицизму. Такою вона збереглася до сьогодні. У 1990 році разом із Києво-Печерською Лаврою церква була включена до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

 

Реставраційні роботи здійснені за підтримки Міністерства культури України, КМДА, Києво-Печерського заповідника (до складу якого входить церква) за приватні і меценатські кошти.

 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.