У Парижі виставлять на аукціон архів адмірала Колчака

У Парижі 21 листопада виставлять на торги архів відомого діяча російського "Білого руху" адмірала Олександра Колчака.

Про це повідомляє Міжнародне радіо Франції з посиланням на сайт аукціонного дому Drouot.

 

Ці предмети століття зберігалися родиною Колчака у Франції.

Підготовкою аукціону близько чотирьох місяців займалися французькі фахівці з російських архівів Іван Біррен з дружиною Алісою-Анастасією Біррен. Іван Біррен зазначає, що ці торги унікальні за своїми масштабами, а про існування багатьох листів і документів історики раніше не знали. Це вже не кажучи про те, що предмети, пов'язані з Колчаком, виставляють на продаж вкрай рідко.

Основа колекції - листи Олександра Колчака дружині Софії Федорівні, яка емігрувала разом з сином Ростиславом до Франції в 1919 році.

"Кожен лист має свою цінність, бо малюється особистість Колчака. Це не тільки історія, а людина. Він пише, що дуже турбується про сім'ю через те, що більшовицька лінія (фронту) насувалася на південь Росії, де вони тоді жили.

Дружина (Софія Колчак) дбайливо зберігала кожен папірчик, всі листи. Дружина має дуже важливу роль. Це єдина людина, якій він все відкриває. Всі думки - військові, політичні. І посилає їй всі документи", - розповідає Іван Біррен.

На аукціоні виставлять рідкісні історичні документи. Наприклад, невідому раніше фахівцям рукописну прокламацію Тимчасового Всеросійського уряду в Омську, де говориться, що уряд на чолі з адміралом Колчаком "прийняв на себе завдання ввести возз'єднану і відроджену Росію в коло великих демократій світу" і боротися з більшовизмом.

Цей рукопис зберігався в сім'ї Колчака з моменту його написання.

Сімейний архів вирішили розпродати після смерті онука адмірала Колчака - Олександра Ростиславовича. Пан Біррен пояснює, що Олександр Ростиславович Колчак мав трьох дітей, які вирішили продати колекцію, тому що не хотіли її ділити на три частини, і потім ділити її при наступному успадкуванні і так далі - "тоді вже зовсім загубиться слід".

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.