АНОНС: До річниці Майдану: документальний фільм "Миколаїв. Хроніки протесту"

“Миколаїв. Хроніки протесту” - це фільм про те, як невеликій групі людей вдалося 2014 року відстояти український Миколаїв, не давши створити “Новоросію” на Півдні України.

Про це повідомляють організатори у Facebook.

 

Організатори запрошують разом із творчою групою, яка працювала над документальною стрічкою "Миколаїв. Хроніки протесту" відзначити шосту річницю Революції Гідності, поспілкуватися довкола проблематики подій Майдану, що відбувалися за межами Києва.

В основу фільму лягла відео-фото хроніка – тогочасні зйомки місцевих телекомпаній та приватних осіб, а також інтерв'ю з найактивнішими учасниками подій.

Авторка сценарію і режисерка фільму – Жанна Максименко-Довгич, продюсерка – Оксана Янішевська.

Час: 23 листопада, субота, 17.00

Місце: Кінотеатр "Ліра", вул. Велика Житомирська, 40, м. Київ

Вартість квитків – 50 грн. Посилання на квитки.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.