Посольство Польщі розкритикувало слова речниці МЗС про діячів ОУН

Посольство Польщі в Україні розкритикувало в суботу заяву речниці Міністерства закордонних справ Катерини Зеленко, яка заявила, що кожен народ вправі самостійно визначати і вшановувати своїх героїв.

Про це повідомляє "Європейська правда".

 

Такою була відповідь Зеленко на попередній лист послів Польщі та Ізраїлю щодо вшанування в Україні низки діячів, серед яких лідери ОУН Андрій Мельник та Степан Бандера.

Зеленко в коментарі УНН зазначила, що відродження та збереження національної пам'яті українського народу - "один з пріоритетних напрямів державної політики України". "Кожен народ і кожна держава самостійно визначає і вшановує своїх героїв", - сказала вона.

З її слів, Україна свідома того, що "існують діячі, інституції і навіть країни, які зацікавлені у тому, щоб питання вшанування національних героїв і важливих дат і надалі були предметом розбрату між українцями й іншими народами".

У надісланому агентству PAP коментарі в суботу посольство Польщі в Україні розкритикувало заяву Зеленко.

"Важко повірити, що такі слова могли прозвучати з вуст українського дипломата", - йдеться у заяві посольства, яку наводить Onet.

У посольстві підкреслили, що заява Зеленко не розміщена на офіційному сайті Міністерства закордонних справ України.

"Якби її слова були правдивими, це означало б, що українська дипломатія до національних героїв зараховує ідеологів українського інтегрального націоналізму, жертвами якого стали десятки тисяч поляків, євреїв і тисячі представників інших народів", - йдеться в заяві посольства Польщі.

"Якщо пані Зеленко вважає, що культ Бандери чи Мельника – це внутрішня справа України, то на якій підставі Київ звертається (на наш погляд, звертається справедливо) з ініціативою, щоб Росія визнала Голодомор геноцидом та виступає проти московської теорії "русского міра"?

Чому Україна може висловлюватися, наприклад, про відновлення пам'ятників УПА в Польщі, а Польща має не висловлюватися про польські жертви УПА, які спочивають у безіменних ямах смерті на території України?" - йдеться у заяві.

"Найважче повірити, що речниця МЗС України могла натякати, що заява послів Польщі та Ізраїлю діє в інтересах третьої сторони. Польща та особисто посол Ціхоцький багато разів довели своє негативне ставлення до агресії Росії проти України та діями на міжнародній арені підтвердили свою підтримку Україні", - обурюється посольство.

Як витримати тиск КДБ і навіть його висміювати? Досвід Натана Щаранського із книжки "Не злякаюся зла"

У травні 2025 році, через майже 40 років з дня написання, книга радянського дисидента Натана Щаранського "Не злякаюся зла" вийшла українською мовою. Уперше вона була надрукована англійською у 1988-му. У передмові до українського видання Щаранський, який за ці роки встиг стати відомим політичним та державним діячем в Ізраїлі, зазначив: в Україні книга повертається до свого початково призначення — допомагати людям у боротьбі.

Соратник Скоропадського, ідеолог гетьманського руху: до 150-річчя Сергія Шемета

150 років тому, 6 червня 1875 року на Полтавщині народився Сергій Шемет – борець за незалежність України у ХХ столітті; діяч "Просвіти", "Братства Тарасівців", "Лубенської республіки", Української Народної Партії, один із засновників Української Партії хліборобів, співфундатор позапартійної організації "Український союз хліборобів-державників"; журналіст, співредактор журналу "Хліборобська Україна"; особистий секретар гетьмана Павла Скоропадського; брат Володимира і Миколи Шемета.

"Кросворд" для ОУН. Спецоперація кдб

Одним із головних завдань кдб було недопущення єдності в середовищі українських емігрантських організації. Для цього постійно вдавалися до проведення всіляких так званих активних заходів. Метою було розсварити українців, скомпрометувати лідерів і зрештою домогтися знищення однієї або кількох організацій чи хоча б зменшення їхньої активності. Наочним прикладом того, як це розроблялося і діяло на різних етапах, є спецоперація кдб "Кросворд", спрямована проти різних течій ОУН.

Російська православна церква і КДБ: факти

Існує думка, що нинішні проблеми в Російської православної церкви пов'язані винятково ключно з особистістю її патріарха Кирила Гундяєва, і якщо його не стане, то все у Московському патріархаті може змінитися на краще. Однак, чи це дійсно так? Чи справді проблеми цілої системи зосереджені в одній людині? Очевидно, що РПЦ переживає глибоку кризу. Але якими є її суть і причини?