Посольство Польщі розкритикувало слова речниці МЗС про діячів ОУН

Посольство Польщі в Україні розкритикувало в суботу заяву речниці Міністерства закордонних справ Катерини Зеленко, яка заявила, що кожен народ вправі самостійно визначати і вшановувати своїх героїв.

Про це повідомляє "Європейська правда".

 

Такою була відповідь Зеленко на попередній лист послів Польщі та Ізраїлю щодо вшанування в Україні низки діячів, серед яких лідери ОУН Андрій Мельник та Степан Бандера.

Зеленко в коментарі УНН зазначила, що відродження та збереження національної пам'яті українського народу - "один з пріоритетних напрямів державної політики України". "Кожен народ і кожна держава самостійно визначає і вшановує своїх героїв", - сказала вона.

З її слів, Україна свідома того, що "існують діячі, інституції і навіть країни, які зацікавлені у тому, щоб питання вшанування національних героїв і важливих дат і надалі були предметом розбрату між українцями й іншими народами".

У надісланому агентству PAP коментарі в суботу посольство Польщі в Україні розкритикувало заяву Зеленко.

"Важко повірити, що такі слова могли прозвучати з вуст українського дипломата", - йдеться у заяві посольства, яку наводить Onet.

У посольстві підкреслили, що заява Зеленко не розміщена на офіційному сайті Міністерства закордонних справ України.

"Якби її слова були правдивими, це означало б, що українська дипломатія до національних героїв зараховує ідеологів українського інтегрального націоналізму, жертвами якого стали десятки тисяч поляків, євреїв і тисячі представників інших народів", - йдеться в заяві посольства Польщі.

"Якщо пані Зеленко вважає, що культ Бандери чи Мельника – це внутрішня справа України, то на якій підставі Київ звертається (на наш погляд, звертається справедливо) з ініціативою, щоб Росія визнала Голодомор геноцидом та виступає проти московської теорії "русского міра"?

Чому Україна може висловлюватися, наприклад, про відновлення пам'ятників УПА в Польщі, а Польща має не висловлюватися про польські жертви УПА, які спочивають у безіменних ямах смерті на території України?" - йдеться у заяві.

"Найважче повірити, що речниця МЗС України могла натякати, що заява послів Польщі та Ізраїлю діє в інтересах третьої сторони. Польща та особисто посол Ціхоцький багато разів довели своє негативне ставлення до агресії Росії проти України та діями на міжнародній арені підтвердили свою підтримку Україні", - обурюється посольство.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.