Киянин хоче відреставрувати історичні ліхтарі, які прибрали з Маріїнського парку

Ініціатор ідеї, художник-реставратор за фахом, вважає демонтаж повоєнних ліхтарних стовпів вандалізмом.

Повоєнні ліхтарі, які демонтували з центрального входу до Маріїнського парку, слід викупити у комунальників та відреставрувати. Таку пропозицію на своїй сторінці у Facebook висунув киянин Василь Грубляк, наголосивши, що для нього "є різниця, в якому парку гуляти та під яким ліхтарем", пише Хмарочос.

 
Фото: Георгій Угринович

Грибляк каже, що за освітою він — художник-реставратор, який віднедавна став спеціалізуватися на відновленні старих світильників. На ідею врятувати маріїнські ліхтарі його надихнув приклад одеситів, які за кілька годин зібрали гроші, щоб вберегти від знищення паровозний цех ХIХ століття.

За словами художника, знесені ліхтарі були "шедеврами декоративного мистецтва середини ХХ століття". Він підкреслює, що разом з іншими світильниками вони перетворювали Маріїнський парк на "острівець теплого світла", тож рішення про їхню заміну та утилізацію — це вандалізм.  

"Після спішної реконструкції освітлення парк став нагадувати гігантський морг, заповнений мертвим холодним світлом…".

Грибляк закликав усіх небайдужих містян приєднатися до ініціативи з повернення світильників до Маріїнського парку. Реставратор наголошує, що готовий викупити ліхтарі за власні кошти, але для цього йому знадобляться юридична допомога — і подальша фінансова на власне реставраційні роботи, які він візьме на себе.

В коментарях чимало користувачів вже висловили готовність долучитися до цього проєкту. Підтримав його і радник Кличка Максим Бахматов, зауваживши, щоправда, про імовірну високу вартість такої реставрації.


Нагадуємо
, що нещодавня заміна всіх ліхтарів у Маріїнському парку, яка обурила багатьох киян, обійшлася міському бюджету у майже 19 мільйонів гривень.

Замовник цих робіт, КП "Київміськсвітло", оприлюднив офіційну заяву із поясненням, що більшість паркових стовпів була аварійною, а відтак їх змушені були замінити новими, іспанського виробництва.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.