СБУ та Інститут національної пам’яті Словацької Республіки підписали Договір про співробітництво. ФОТО

Делегація Інституту національної пам’яті Словацької Республіки на чолі з Головою Ради правління Яном Палффі та керівництво Галузевого державного архіву Служби безпеки України уклали Договір про співробітництво в архівній сфері.

Церемонія підписання відбулася в Києві за участі Надзвичайного і Повноважного Посла Словацької Республіки в Україні Марека Шафіна, повідомляє пресслужба СБУ.

 

Цей документ дозволить інтенсифікувати співпрацю у питаннях наукових та архівно-пошукових досліджень, а також сприятиме обміну досвідом між співробітниками установ. Адже Інститут національної пам'яті Словацької Республіки є державною установою, що зберігає архіви колишніх комуністичних спецслужб Чехословаччини.

Тому налагодження плідної співпраці між двома інституціями має важливе значення для дослідження спільного минулого наших країн.

 

"Підписання Договору про співпрацю зі словацькою стороною дозволить на якісно новому рівні взаємодіяти у царині відновлення історичної пам'яті наших народів, зробить Україну й Словацьку Республіку сильнішими", ‒ резюмував підсумки зустрічі директор ГДА СБУ Андрій Когут.

 

Під час зустрічі сторони також обговорили перспективні напрямки майбутньої співпраці. У ході візиту іноземні гості детальніше ознайомилися з роботою Архіву СБУ, зокрема їм презентували документи з історії Словацької Республіки ХХ століття, що містяться у сховищах ГДА.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.