«Неможливість сміятися в радянських умовах»: за що розстріляли письменника-гумориста Василя Чечвянського

У вільному доступі опублікували документи з архівно-кримінальної справи розстріляного письменника-гумориста, старшого брата Остапа Вишні — Василя Чечвянського-Губенка.

Колекцію з понад 60-ти документів про репресованого митця публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

 

Василь Чечвянський був редактором сатирично-гумористичного часопису "Червоний перець", який виходив українською мовою у 1927–1934 роках у Харкові. Письменника заарештували на початку листопада 1936 року у Харкові. НКВД звинувачував його в участі у контрреволюційній терористичній організації, що ставила собі за мету боротьбу з радянською владою.

 

До збірки увійшли: 

· ордер на обшук і арешт, протокол обшуку;

· анкета арештованого Василя Чечвянського-Губенка;

· протоколи допитів письменника, свідків та  протоколи очної ставки;

· перелік вилучених "контрреволюційних" та "націоналістичних" книг;

· акт медичної комісії із заключенням про стан здоров'я підсудного;

· вирок Військової Колегії Верховного суду СССР у справі Василя Чечвянського-Губенка;

· довідка про виконання вироку (розстріл);

· заява Надії Губенко з проханням дати вказівку про перегляд справи її чоловіка;

· відгук письменників Юрія Смолича та Максима Рильського про Василя Чечвянського-Губенка;

· постанова про скасування вироку у справі Василя Чечвянського-Губенка і закриття справи за відсутністю складу злочину, тощо.

 
 

Василь Чечвянський у перші дні після арешту "визнав" свою участь у "контрреволюційному підпіллі". "Національну політику Радянської влади на Україні я розглядав, як "політику придушення всього українського"... Я був українським фашистом та прибічником фашистської влади на Україні", — нібито сказав письменник на одному з допитів.

На допиті у січні 1937 року Василь Чечвянський "зізнався" у тому, що і його брат, Остап Вишня, проявляв терористичні прагнення проти керівників партії в Україні — Косіора та Постишева, бо вважав їх винними у самогубстві Миколи Хвильового. 

"Ми вважали, що в Україні відбувається розгром українських літературних сил, що українську літературу затискають… Письменники-гумористи… відстоювали своєрідну теорію "про неможливість сміятися в радянських умовах"", — сказав Василь Чечвянський на допиті у київському НКВД.

Та всі ці зізнання письменник заперечував на закритому судовому засіданні: він оголосив, що не визнає себе винним, а свої покази давав вимушено під тиском слідства та застосуванням сили.

У липні 1937 року чекісти винесли вирок письменнику-гумористу: найвища міра покарання — розстріл. Василя Чечвянського розстріляли 15 липня 1937 року у Києві.

 

Після смерті Сталіна дружина письменника писала: "Під час його перебування у харківській тюрмі я мала з ним побачення, під час яких він мені говорив про застосування до нього під час слідства фізичних та психічних мір впливу".

Надію Губенко — дружину Василя Чечвянського — засудили на 8 років виправно-трудових таборів. Двоє синів подружжя виховувалися у дитячих будинках. Старший син загинув під час Другої світової війни, як солдат Червоної армії. Сама Надія була звільнена після 6 років таборів за станом здоров'я: жінка захворіла на рак та мала важкий нервовий стан.


Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.

Довідка: Василь Чечвянський-Губенко — (1888-1937)— український письменник-гуморист, редактор часопису"Червоний перець", член літературних організацій "Плуг" і ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників).  У 1937 році розстріляний НКВД у Києві. У 1956 році реабілітований.


Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.


Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.