«Неможливість сміятися в радянських умовах»: за що розстріляли письменника-гумориста Василя Чечвянського

У вільному доступі опублікували документи з архівно-кримінальної справи розстріляного письменника-гумориста, старшого брата Остапа Вишні — Василя Чечвянського-Губенка.

Колекцію з понад 60-ти документів про репресованого митця публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

 

Василь Чечвянський був редактором сатирично-гумористичного часопису "Червоний перець", який виходив українською мовою у 1927–1934 роках у Харкові. Письменника заарештували на початку листопада 1936 року у Харкові. НКВД звинувачував його в участі у контрреволюційній терористичній організації, що ставила собі за мету боротьбу з радянською владою.

 

До збірки увійшли: 

· ордер на обшук і арешт, протокол обшуку;

· анкета арештованого Василя Чечвянського-Губенка;

· протоколи допитів письменника, свідків та  протоколи очної ставки;

· перелік вилучених "контрреволюційних" та "націоналістичних" книг;

· акт медичної комісії із заключенням про стан здоров'я підсудного;

· вирок Військової Колегії Верховного суду СССР у справі Василя Чечвянського-Губенка;

· довідка про виконання вироку (розстріл);

· заява Надії Губенко з проханням дати вказівку про перегляд справи її чоловіка;

· відгук письменників Юрія Смолича та Максима Рильського про Василя Чечвянського-Губенка;

· постанова про скасування вироку у справі Василя Чечвянського-Губенка і закриття справи за відсутністю складу злочину, тощо.

 
 

Василь Чечвянський у перші дні після арешту "визнав" свою участь у "контрреволюційному підпіллі". "Національну політику Радянської влади на Україні я розглядав, як "політику придушення всього українського"... Я був українським фашистом та прибічником фашистської влади на Україні", — нібито сказав письменник на одному з допитів.

На допиті у січні 1937 року Василь Чечвянський "зізнався" у тому, що і його брат, Остап Вишня, проявляв терористичні прагнення проти керівників партії в Україні — Косіора та Постишева, бо вважав їх винними у самогубстві Миколи Хвильового. 

"Ми вважали, що в Україні відбувається розгром українських літературних сил, що українську літературу затискають… Письменники-гумористи… відстоювали своєрідну теорію "про неможливість сміятися в радянських умовах"", — сказав Василь Чечвянський на допиті у київському НКВД.

Та всі ці зізнання письменник заперечував на закритому судовому засіданні: він оголосив, що не визнає себе винним, а свої покази давав вимушено під тиском слідства та застосуванням сили.

У липні 1937 року чекісти винесли вирок письменнику-гумористу: найвища міра покарання — розстріл. Василя Чечвянського розстріляли 15 липня 1937 року у Києві.

 

Після смерті Сталіна дружина письменника писала: "Під час його перебування у харківській тюрмі я мала з ним побачення, під час яких він мені говорив про застосування до нього під час слідства фізичних та психічних мір впливу".

Надію Губенко — дружину Василя Чечвянського — засудили на 8 років виправно-трудових таборів. Двоє синів подружжя виховувалися у дитячих будинках. Старший син загинув під час Другої світової війни, як солдат Червоної армії. Сама Надія була звільнена після 6 років таборів за станом здоров'я: жінка захворіла на рак та мала важкий нервовий стан.


Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.

Довідка: Василь Чечвянський-Губенко — (1888-1937)— український письменник-гуморист, редактор часопису"Червоний перець", член літературних організацій "Плуг" і ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників).  У 1937 році розстріляний НКВД у Києві. У 1956 році реабілітований.


Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.


Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.

Хто насправді була дружиною гетьмана Мазепи

На Афоні знайдено унікальний рукопис, а в ньому — її ім’я, і це не Ганна Фридрикевич.

Іванна Климпуш-Цинцадзе: «Нам слід якнайшвидше завершити процес формування української політичної нації»

Розмова з Іванною Климпуш-Цинцадзе – головою Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу, віцепрем'єркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України у 2016-2019 роках.

Андрій Андрушків: "Дереву пам'яті потрібен гумус з історій"

Публічне інтерв'ю із магістром богослов'я, військовослужбовцем ЗСУ Андрієм Андрушківим у рамках виставки ГОЛОСИ Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Котлета по-київськи. За лаштунками найганебнішої промови президента Буша

Сьогодні багато хто справедливо обурюється ідіотським меню на честь початку російського головування в Радбезі ООН. Саме це головування означає остаточний колапс світової безпекової архітектури. Раду Безпеки ООН очолює агресор. Тому котлета по-київськи у тому меню асоціюється із промовою, яку виголосив президент США Джордж Буш 1 серпня 1991 року у Верховній Раді України.