На Вінниччині відтворили у 3D зруйнований Барський замок

На Вінниччині створили 3D-модель зруйнованого історичного Барського замку, який звели за наказом засновниці міста Бар – польської королеви Бони Сфорци.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомив голова ініціативної групи з відродження Барського замку Ігор Лозінський.

 

"Зараз візуалізація показує лише зовнішній периметр Барського замку. Звичайно, ми не можемо стверджувати на 100 відсотків, що саме такий вигляд мав замок. Але карти і креслення дали змогу відтворити приблизний його вигляд і показати огляд цієї місцевості.

Цілком можливо, що робота у цьому напрямку буде продовжуватися. Ми маємо кілька планів замку, які дещо різняться між собою", – повідомив Лозінський.

За його словами, цифрову реконструкцію Барського замку місцеві краєзнавці зробили на основі історичних документів, архівних даних та мап. Її виконав викладач місцевого коледжу транспорту та будівництва Костянтин Іванишен.

"Цьому передувала велика робота в архівах України, Польщі та Росії – паспорт і облікова картку на цю пам'ятку існує ще з радянських часів. Ми плануємо провести археологічні дослідження з чотирьох боків руїн замку та здійснити геологічну розвідку на 12 свердловин, щоб вивчити материкову породу для визначення археологічних нашарувань", – сказав Лозінський.

Він розповів, що торік у Барі з ініціативи громадських активістів розпочалися роботи з реконструкції та відновлення об'єкта історичної спадщини – Барського замку.

На толоці містяни розчистили руїни замку від заростей, щоб підготувати об'єкт до консервації і подальшої реставрації. Впродовж року вони консультувалися з вітчизняними й польськими науковцями, а також ініціювали процес виготовлення документації з технічного стану пам'ятки Українським державним інститутом культурної спадщини.

На реалізацію задуманого барчани почали збирати кошти й відкрили благодійний рахунок. Вони сподіваються хоча б частково відтворити мури замку, щоб туристи мали уявлення, якою величною була ця споруда свого часу.


ДОВІДКА. Барський замок був зведений наприкінці XVІ століття за наказом польської королеви Бони Сфорци, яка заснувала місто Бар. Його тоді називали ключем до Східного Поділля.

В XVІІ столітті він став повністю мурованим, і вважався третьою за величиною (після Кам'янця і Меджибожа) фортецею Речі Посполитої. На початку 1768 року його захопили війська Російської імперії, замок почав занепадати і згодом остаточно зруйнувався.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.