У Польщі вшанували пам'ять перших в'язнів Освенциму

Президент Польщі вшанував пам'ять 728 мешканців міста Тарнува, які 14 червня 1940 року стали першими в'язнями нацистського концтабору Аушвіц.

По це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

Президент Анджей Дуда, а також віце-прем'єр Пьотр Глінський поклали в неділю квіти до стіни страт Освенциму та біля залізничної колії, якою до концтабору привезли першу групу в'язнів.

"Ця земля просякнута кров'ю і всипана попелом зі спалених людських тіл. Ця земля волає про пам'ять, про те, щоб ми ніколи цього не забули, і це ніколи знову не повторилося", - заявив Дуда на церемонії.

Він нагадав, що першою групою в'язнів були громадяни Польщі, які в Освенцимі отримали номери від 31 до 758.

Глава польського уряду Матеуш Моравецький своєю чергою зазначив у Facebook, що обов'язком живих є пам'ятати про загиблих під час Другої світової війни та вшановувати їх пам'ять.


Як відомо, в Освенцимі нацисти вбили 1,1 млн осіб, з яких близько мільйона були євреї.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.