На Львівщині перепоховали червоноармійців

Вояки Червоної армії загинули та були поспіхом поховані у червні 1941 року

ГО "Товариство пошуку жертв війни "пам'ять" (Голова Управи Товариства Любомир Горбач) повідомило, що 22 червня 2020 року, в День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні, , на сільському цвинтарі села Дмитровичі Мостиського району, відбулось перепоховання останків 20 вояків радянської Червоної армії, які загинули у Другій Світовій війні на Львівщині.

Відомі імена і прізвища трьох з двадцяти загиблих:

Крижанівський Прокіп Антонович – Україна,

Ложкін Артем Васильович - РФ, Кіровська область, Бельський район, Клюкінська сільська рада, село Бізіми

Данілов - РФ, Західно-Сибірський край, Омська область, Ісетський район, Онуфрієвська сільська рада, село Онуфрієво.

Організаторами перепоховання були ГО "Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять", Судовишнянська ОТГ та громада с. Дмитровичі.

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.