Довженко-центр оновив архівосховище

Довженко-Центр ввів в експлуатацію сучасне сховище з обладнанням для збереження фондів Кіноархіву

Архівосховище площею 140 кв м відтепер обладнано надійними стаціонарними стелажами, картотеками для фотографій, маперами для кіноафіш. Оновлене сховище забезпечує потрібні умови для зберігання документів з урахуванням нормативно-кліматичних вимог та досвіду Міжнародної федерації кіноархів (FIAF).

 
Фото: Володимир Шуваєв

Кіноархів – відділ, що займається збереженням, дослідженням та поширенням нефільмового архіву українського кіно (не варто плутати з фільмофондом, що зберігає безпосередньо плівку). В фондах кіноархіву зберігаються унікальні особисті архіви кінодіячів(ок), сценарії, фотодокументи, постери, колекція діафільмів та бібліотека, що нараховує близько 5000 видань про кіно.

Оновлення приміщення кіноархіву є важливим кроком не лише до покращення умов зберігання фондів, але й до їх відкриття. Адже в планах Довженко-Центру на наступний рік надання широкого доступу до документів та книг кіноархіву в медіатеці (в розробці), а також – поширення їх цифрових копій у вигляді онлайн-колекцій.

Наразі ж працівники(ці) архіву займаються облаштуванням приміщення та впорядкуванням архівних документів, запрошуючи усіх бажаючих до дослідження української та світової кіноспадщини.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.