У Ґданську назвали сквер на честь генерала армії УНР

Міська влада польського Ґданська назвала один зі скверів міста на честь генерала армії УНР Марка Безручка.

Про це інформує пресслужба посольства України в Польщі.

 

"Сквери ім. генерала армії УНР Марка Безручка у Варшаві та Кошаліні, перехрестя у Вроцлаві, а сьогодні – рішення також і міської влади Ґданська. Дякуємо президенту Ґданська, голові та депутатам міської ради за підтримку цієї ініціативи", – сказано в повідомленні.


Марко Безручко – генерал-хорунжий армії УНР. Він був одним із командирів так званого "Дива на Віслі" – спільної операції українських і польських військ проти наступу більшовиків під Варшавою, яка врятувала незалежність Польщі у 1920 році.


Поляки пам'ятають подвиг українського офіцера. Так, у Вроцлаві у червні 2018 року іменем Марка Безручка названо кільцеве перехрестя. У липні 2020 року у Варшаві теж назвали один зі скверів на честь Безручка.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.