АНОНС: На алеї Героїв Небесної Сотні відкривають Дзвін Гідності

Пам’ять Небесної Сотні оберігатиме Дзвін Гідності. Спеціально вилитий 70-кілограмовий дзвін встановлено на території майбутнього Національного меморіалу Героїв Небесної Сотні. Як хрест і каплиця, зведені з дерева на місці розстрілів у пам’ять подій, дзвін поруч зі стелою з портретами загиблих протестувальників знаменуватиме подвиг героїв і досягнення українського народу.

Про це повідомляє Національний музей Революції Гідності.

 

1 грудня знаменна дата в контексті Майдану й української незалежності. За твердженням істориків і публіцистів, саме 1 грудня Євромайдан переріс у Революцію Гідності.

7 років тому в цей день до центру Києва прийшли від 500 тисяч до мільйона людей – і вже вимагали не лишень євроінтеграції, а покарання за розігнаних у ніч мітингарів. А 1 грудня 1991 року 90% українців на референдумі підтримали Акт проголошення незалежності України.


На відкритті та врочистому освяченні дзвона матимуть слово:

Антон Дробович – голова Українського інституту національної пам'яті,

Ігор Пошивайло – генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності,

Наталія Бойків – представниця родин Героїв Небесної Сотні,

• Павло Сидоренко – голова Ініціативної групи постраждалих/поранених на Майдані.


"Слава Україні! Героям Небесної Сотні слава!" – вилито на бронзі по периметру. Автор концепції – Олександр Бриндіков, дизайнер Національного музею Революції Гідності. На основі Дзвону використано зображення київського графіка Олександра Ком'яхова.

У День народження кожного Героя Небесної Сотні лунатиме Дзвін Гідності.

Планується, що в день народження кожного з Небесної Сотні працівники Музею Майдану виставлятимуть до дзвону його портрет, а удари дзвона відзначать кількість років, скільки було героєві у момент його загибелі. Також у дзвін зможе вдарити кожен, хто прийде віддати шану Революції Гідності та пам'яті її героїв.  

Над дзвоном працював Сергій Назаревич. Він автор карильйонів у церквах Києва – тональних комплексів дзвонів. Саме він створив Дзвін пам'яті, який у подвір'ї Міністерства оборони вшановує кожну українську жертву в АТО/ООС.

Сергій Назаревич, майстер-дзвонар: "Це символічний дзвін. Окрім звуку, має ідеологію. Коли на нього дивишся, його чуєш, ти не фокусуєшся на дзвоні, на подіях, які тут сталися. І звук повинен посилювати душевні ноти, які виникають у кожної людини свої. І дай Боже, щоб цей дзвін був в унісон із нотами людей, коли вони будуть слухати його".

Наталія Бойків, голова київської філії ГО "Родина Героїв "Небесної Сотні" та завідувач будівельним відділом Національного музею Революції Гідності: "На папері – одне, але коли я побачила дзвін у натурі – це, звичайно, вражає! Цей задум – повний сюрприз навіть для родичів героїв, хоч ініціативу у вузькому колі виношуємо вже 5 років".

Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності: "Дзвони церков не лише склика́ли громадян на молитву чи оповіщали про небезпеку, а й підіймали люд на захист рідної землі, освячували перемоги та вшановували звитяжців.

Тож, цей Дзвін пам'яті стверджуватиме громадянський подвиг Героїв Небесної Сотні, застерігатиме нас від амнезії пам'яті, зміцнюватиме нашу національну єдність і силу, виявлятиме готовність продовжувати їхню боротьбу за нашу свободу, гідність, майбутнє.

Дзвін Небесної Сотні – особливий церемоніальний і символічний об'єкт, що допоможе відвідувачам цього меморіального простору вшанувати пам'ять загиблих не лише покладанням квітів і запаленням лампадок, а і величним посилом до них крізь час і простір".


Проєкт здійснено за ініціативою та дорученням Президента України зусиллями Міністерства культури та інформаційної політики України, Українського інституту національної пам'яті, Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності.


Час: 1 грудня, вівторок, 11:00


Місце: Алея Героїв Небесної Сотні, майданчик біля каплиці

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.