На Тернопільщині віднайшли дзвін, закопаний під час окупації

Справжнє різдвяне диво трапилося на "григоріанське" Різдво Христове в селі Заруддя, Зборівського р-ну Тернопільської області – тут 26 грудня віднайшли захованого під час Другої світової війни церковного дзвона.

Як повідомляє РІСУ, його відкопали біля території колишнього римо-католицького костелу Найсвятішої Панни Марії Неустанної Допомоги, зведеного 1905 року.

 

Останній уник сумної долі більшості римо-католицьких костелів Галичини і не перетворився на помираючу пустку, як то часто буває. Хоча, що теж традиційно, досить довго використовувався під склад. Сьогодні тут діє храм св. Івана Богослова (УГКЦ), освячений митрополитом Тернопільсько-Зборівським Василем (Семенюком) 27 грудня 2008 року.

"Цей дзвін давній. Коли збудували мурований костел на місці колишнього дерев'яного, то на дзвіницю поставили його, — розповів власкору РІСУ місцевий мешканець Мирон Сагайдак.Дзвін переховували у 1914 році, бо під час війни армія забирала дзвони для переплавки. Потім ховали у 1920 році від більшовиків. І сховали в кінці 1939 р., бо прийшли совіти, які закрили костел. І ще люди знали, що німці напали на Європу і скоро буде війна, так що дзвін був закопаний. Моя мама знала все це, тільки не знала місця схову".

Взагалі, як розповідають старожили, від початку в костелі було 2 дзвони. По тому ще один дзвін, на знак подяки, подарували греко-католики – коли в храмі Воздвиження Чесного Хреста відбувався ремонт, то римо-католики надали сусідам свій костел для проведення служб.

Колишня вчителька Заруддянської школи Ярослава Дутка в 2000 роках вже шукала з пошуківцями зі Зборова, але не в тому місці. Цього разу вирішили пошукати в іншому місці. За пошук взявся житель с. Озерянка (воно підпорядковане Заруддю) краєзнавець Микола Луців, якому й поталанило знайти один із дзвонів. Реліквія ховалася на глибині десь в півметра.

Відкопаний дзвін не зважували, але на перший погляд його вага десь 50-60 кг. Якихось написів на ньому не знайдено, є лише красивий рослинний декор. Втім, можливо вони ховаються під шаром окислу – за майже 70 років його утворилося чимало.

Знахідка одразу ж була передана церковній громаді храму Св. Івана Богослова. За словами Миколи Луціва, отець Михайло Небельский був спочатку просто шокований — церковні дзвони знаходять нечасто. За словами священика, це величезний подарунок храму. Сільський староста Василь Гудима сподівається знайти й інші дзвони.

Після незначної реставрації – на одному з "вух", за які кріпиться дзвін, виявлено тріщину, — дзвін буде встановлено біля храму. Втім, можливо реставрація й буде непотрібною – не виключено, що тріщина та з'явилася давно і його без проблем використовували й у такому вигляді.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.